м. Кардано. Гідроелектростанція.

Гірна річка Ізарко дренує цілий ряд альпійських гірських хребтів – Штубайські та Зарнтальські Альпи на західній стороні долини, Ціллертальські Альпи та гори Fiemme на східній стороні. Саме на ділянці між Fiemme та Зарнтальськими Альпами, в районі Понте-Гардена (Waidbruck), річку перегородили греблею, яка утримує водосховище об'ємом 290 тис. м³ та відводить воду до дериваційного тунелю. Останній прямує через правобережний гірський масив та має довжину 14,8 км, подаючи воду до завантажувального резервуару.  Звідти починаються п'ять напірних трубопроводів діаметром від 2,8 м у верхній частині до 2,5 м у нижній, які живлять турбіни. 

Машинний зал, розташований за 4 км від гирла Ізарко, наразі обладнаний п'ятьма турбінами типу Френсіс потужністю по 33 МВт, які при напорі у 330 метрів забезпечують виробництво 620 млн кВт·год електроенергії на рік. Пройшовши через турбіни, вода повертається  в Ізарко біля гирла потоку Ега.  

Перший проект електростанції був розроблений У 1907 році мюнхенською будівельною компанією «Sager & Wörner». Напередодні Першої світової війни він був готовий до реалізації. Однак відбулися великі зміни: після закінчення війни Південний Тіроль був приєднаний до Італії. У 1920 році був розроблений новий проект, і в травні 1926 року розпочались будівельні роботи: найбільша та найсучасніша гідроелектростанція в Європі була збудована за три роки, під час яких ділянка між Больцано і К'юза стала гігантським будівельним майданчиком, на якому працювало 5000 робітників. 

Станція була запущена 15 вересня 1929 року. На момент будівництва та протягом кількох років після введення в експлуатацію гідроелектростанція Кардано вважалася найбільшою у своєму роді в Європі.

Джерело