м. Варшава. Кам’яниця сторожа.

До побудови кам’яниці під назвою Кам’яниця сторожа на розі вулиць Півної та Пєкарської стояв дерев'яний будинок. У 1514-1538 роках він належав Якубу Ошусту і зазвичай називався Ошустковським. Деякий час, з 1610 року, тут жив Якуб Родондо, будівничий Королівського замку. Муровану кам'яницю на цьому місці збудував у першій половині XVII століття Миколай Наревський, сторож вроцлавського єпископа Кароля Фердинанда Вази. Від функції, яку виконував її власник, вона отримала загальну назву, яка використовується донині.

Кам'яниця згоріла під час пожежі 1669 року. У середині XVIII століття вона належала родині Чепінських, які, ймовірно, були авторами однієї з її перебудов. У 1744-1768 рр. Вавжинець Міцлер де Колоф, придворний лікар Августа III, керував своєю друкарнею та книгарнею в будинку. Міцлер також був видавцем і редактором перших польських наукових журналів. Друкував твори польської літератури XVI—XVII ст., шкільні підручники.

У 1790 році кам'яниця зазнала перебудови, яка надала їй вигляд, який ми знаємо сьогодні. Під час боїв 1944 р. зруйнована до першого поверху. Руїни було знесено, а будівлю реконструйовано у 1952-1953 роках. Казімєж Саський, автор проекту реконструкції, знизив кам’яницю на один поверх, але зберіг колишній вигляд фасаду.

Джерело