м. Варшава. Пам’ятний знак на місці розстрілу поляків.

Меморіальна дошка з пісковику на фрагменті цегляної стіни: «Місце, освячене мученицькою кров’ю поляків, які боролися за свободу 17 жовтня 1943 року». Побудований у 1950-х роках.

У жовтні 1943 року гестапо розгорнуло нову хвилю терору у вигляді масових вуличних облав з наступним розстрілом затриманих заручників. Якщо жертв дотеперішніх облав відправляли на примусові роботи до Німеччини, а рідше – до концентраційних таборів, то розпочата 13 жовтня акція започаткувала – водночас у багатьох частинах міста – нову серію злочинів окупантів, які залишились в історії як «публічні страти» . Згідно з наказом Ганса Франка, десять поляків мали відповідати за одного пораненого німця. Німецький поліцейський мав право стріляти в усіх, кого бачив на вулиці, хто здався йому підозрілим.

17 жовтня після обіду групу в'язнів привезли на вулицю Піуса XI, 17. Їх розстріляли біля стіни будівлі Дирекції телефонів. Наступного дня о  11.00 та 13.00 через мегафони було повідомлено населення про цю страту, вказавши кількість страчених у двадцять осіб. Фактично з Пав’яка було перевезено 25 засуджених (п’ятеро з них померли дорогою в гетто), а на вулиці Дільній було вбито 17 осіб.

Джерело