Блоґи

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Пам’ятний знак встановлено на честь жителів Барвінківського району, які приймали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Іван Барвінок (~ 1620-1668), отаман Війська Запорозького Низового, сподвижник Богдана Хмельницького, засновник міста Барвінкове.

Наприкінці 1960-х років активісти Українського товариства охорони пам'яток історії та культури старанно збирали щонайменші відомості про Барвінка. Вдалося розшукати навіть давні керамічні парсуни з зображенням козака. Тоді зродилась ідея встановити йому пам'ятник в центрі Барвінкового. На неї відгукнувся харківський скульптор М.Ф. Овсянкін, який, користуючись парсунами, створив скульптурний образ Барвінка, а потім спроектував кілька варіантів пам'ятника. Привезли граніт для п'єдесталу, виготовили бетонну скульптуру і почали (з дозволу районної влади) зводити пам'ятник.

Будівництво довелося припинити через вказівку «згори». Незакінчений пам'ятник зруйнували протягом однієї ночі. У 1970-х роках до ідеї спорудження пам'ятника намагалися повернутися знов, але безуспішно.

24 серпня 1992 (у першу річницю незалежності України), за ініціативою Харківської молодіжно-патріотичної організації «Сокіл», було відновлено пам'ятник Іванові Барвінку. Пам'ятник розташований у центрі міста Барвінкове.

Автори пам'ятника: Скульптор М.Ф. Овсянкін — заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка — відновив один із своїх випадково вцілілих проектів 1960-х рр. Головний архітектор Барвінківського району О.В.Топол.

Джерело 

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

 В 1860-і рр. на ділянці розта­шовувалися одноповерховий дерев'я­ний будинок з боку вулиці та двопо­верховий цегляний флігель вздовж північної (правої) межі подвір'я — пер­ша цегляна споруда в кварталі (збере­глася у складі північно-західного дворо­вого крила). 1873 домовласник отримав дозвіл від Міської управи на прибудову до наявного флігеля цегляного двопо­верхового будинку. Проект новобудови з центральним балконом та шатровою даховою вежкою на вуличному фасад (втрачена) розробив арх. О. Шіле, кот­рий і керував роботами. За «Статис­тичними відомостями» 1884, домово­лодіння Я. Кияка складали подвір'я і сад пл. 400 кв. сажнів, двоповерхові цегляні будинок і флігель, а також дерев'яні під бляхою сараї і стайні. У будинку та флігелі було по чотири квартири (дво-, чотири- і п'ятикімнатні). До 1916 садиба належала родині Кияків, квартири й приміщення здавали в оренду, зокрема будівельній конторі відомого київського будівельника Й. Зекцера (містилася тут 1912). У ра­дянський час будинки було націо­налізовано. За проектом 1939, розроб­леним у проектно-кошторисному бюро РЖУ Молотовського р-ну (автор — Тандарін), чоловий будинок надбудова­но третім поверхом.

Триповерховий, частково з підвалами, цегляний, пофарбований, у плані П-подібний. Має центральний проїзд на подвір'я та дві асиметрично розташо­вані сходові клітки (у лівій фасадній частині й у місці прилягання правого дворового крила). Перекриття пласкі, дерев'яні, над проїздом коробові цег­ляні склепіння з розпалубками. Дах вальмовий по дерев'яних кроквах, з бляшаним покриттям.

Симетричний за композицією голов­ний дев'ятивіконний фасад оздоблено у стилі історизм з рисами неоренесансу. Його площину розкреслено між­поверховими гуртами й міжвіконними рустованими лопатками. Центр виділе­но аркою проїзду й арковим вікном другого поверху (первісно слугувало виходом на балкон), фланкованим дво­ма тричвертєвими колонами тоскан­ського ордера. Інші вікна, а також роз­ташовані обабіч проїзду вхідні отвори (лівий веде до двомаршової сходової клітки, правий — в окреме приміщен­ня) прямокутної форми, з замковими каменями в межах первісної двоповер­хової частини будівлі. Декор цегляний. Підвіконня другого поверху оздоблено муруванням у вигляді частих верти­кальних прорізів. Балкони з металеви­ми ґратами влаштовано всупереч пер­вісному проекту.

Будинок являє цінність як витвір відо­мого київського архітектора 2-ї пол. 19 ст. О. Шіле. Пам’ятка архітектури.

Джерело

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Село Малютянка, на пагорбі в 1968 році встановлено пам'ятник на честь воїнів-односельців загиблим в 1941-1945 роках.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Іван Семенович Нечуй-Левицький -  класик української літератури, видатний письменник-демократ, неперевершений гуморист та перекладач святого письма.

Докладніше про І.С.Нечуй-Левицького

Меморіальна дошка встановлена на місці будинку, в якому жив І.С.Нечуй-Левицький.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Київський укріплений район (КиУР) будувався протягом 1929-1935 років, охоплюючи Київ півкільцем.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

В селищі Коцюбинське в 2000 році встановлено бронзову скульптуру "Україна молода". Скульптор Усенко-Мороз Л.П.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

В Києві по вул. Святошинська поруч з КП "Святошинське лісопаркове господарство" стоїть бетонна скульптура 2 верблюдів.

Святошин - історична місцевість Києва.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Михайло Іванович Вериківський (1896-1962) — український композитор, педагог, диригент, фольклорист, музично-громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв УРСР. Професор. 

Більш детально про М.І.Вериківського 

Оцінка: +10 / 2 учасники / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

Складається з двоповерхового дерев'яного житлово­го будинку, що виходить на червону лінію забудови Андріївського узвозу, а також двоповерхового флігеля в глибині садиби з одноповерховими прибудовами пізнішого періоду. Розта­шування будівель на одному з мальов­ничих поворотів узвозу, оригіналь­ність пластичного вирішення надає са­дибі значення архітектурного акценту в ансамблі забудови. На поч. 20 ст. садиба належала дворянці М. Чигринцевій. 1982 проведена реставрація з від­новленням втрачених елементів різьб­лення. Особливий інтерес становить чоловий будинок. Це яскравий приклад нового напряму в архітектурі кін. 19 ст., пов'язаного з використанням декора­тивних мотивів російської народної архітектури.

Двоповерховий, дерев'яний, обшитий дошками, на високому цегляному цо­колі. Прямокутний у плані, витягнутий у глибину подвір'я. Головний фасад з високим дерев’яним ґанком і балко­ном над ним увінчаний трикутним фронтоном. Його пластику визначають пропилювальне різьблення по дереву, що оздоблює вікна, карнизи, фронтон, піддашшя ґанку. Архітектурні деталі флігеля у глибині подвір'я (лиштви ві­кон, карнизи тощо) також мають ви­разне різьблення геометричного ха­рактеру. Пам'ятка — рідкісний зразок дерев'яної житлової забудови Києва кін. 19 ст. Нині в садибі — художній салон і ресторан.

Джерело