Блоґи

Оцінка: +5 / 1 учасник / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

У перекладі з кримськотатарської «Узунджа» означає «вельми довга», але насправді це невеличка гірська річка, що збігає з гірських схилів у Байдарську долину і впадає в Чорноріченьське водосховище

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

25 червня 2016 року в смт Борова, навпроти селищної ради, відбулось урочисте відкриття пам'ятника Т.Г.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Однією з невеличких річок Байдарської долини, що збігають з гір і з рештою впадають у Чорноріченське водосховище, є Бага.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Сандик-Кая (Скала-Скриня – кр.-тат.) – відома вершина на вододілі між Байдарською і Бельбекською долинами, чудова оглядова точка.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Знаходиться на західному схилі г.Шан-Кая ( через дорогу навпроти Кримської Нефертіті ).

Печера має два входи (нижній і верхній), які знаходяться поруч на відстані 2-3 метри. Нижній схожий на круглясту нору, що закінчується вузьким лазом.

Пролізти можна, але доведеться забруднитися. Тому краще залазити через верхній вхід. Він знаходиться в 2-х метрах над землею. Для зручності можна зробити сходинку – каміння довкола вистачає.

Всередині печера майже кругла, не велика, але й не мала, досить суха й лише в привходовій частині щось крапає, тому там треба бути обережним аби не послизнутися, оскільки вхід знаходиться під кутом.

Натіків як таких немає, але можна побачити тутешніх мешканців:

Докладний опис маршруту тут .

Вид на скелю біля підніжжя якої знаходиться печера:

Вид на хребет Муркум-Уллєз від входу до печери:

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Проїжджаючи автобусом Ялта-Севастополь ділянку між поворотом на Резервне й поворотом на Алсу нерідко можна почути як хтось з пасажирів каже своєму попутнику: «Дивись – Нефертіті!», вказуючи на сх

Оцінка: +4 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Пам’ятка архітектури. З боку вулиці п'ятиповерховий, з тилу — шестиповерховий, частково з цокольним поверхом, частково з підвалом, цегляний, тинькований, у плані Н-подібний. Внутрішнє планування коридорно-секційне з центральним розподільчим вузлом і чотирма чорними сходами. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Відзначається пластичністю вирішення головного фасаду, виконаного в стилі модерн з використанням деталей, орієнтованих на класицистичні форми. Його симетрична композиція утворена двома бічними прямокутними еркерами на рівні другого-четвертого поверхів і центральною зімкненою групою з напівциркульних у плані еркерів на рівні третього і четвертого поверхів. Еркери завершено балконами. Центральну вісь підкреслено лучковою арковою нішею з парадним входом, вузьким балконом на другому поверсі та високим фронтоном криволінійного абрису з навісними пілястрами.

Площини стін над бічними еркерами увінчано тридільними прямокутними аттиками. В декорі використано рельєфні орнаментальні смуги в міжповерхових простінках, великі квіти з висячими стеблами обабіч вхідної арки, а також вставки з синіх глазурованих кахлів різних відтінків у фризі й центральному фронтоні. Низ балконів на флангах фасаду оздоблено ліпленими консолями у вигляді напіврозеток. Цокольний поверх облицьовано рваним гранітом.

Мистецьку цінність являє дерев'яний фільончастий тамбур парадного входу з масивними тристулковими дверима, оздоблений пласким різьбленням і кованими металевими деталями з характерними мотивами раннього модерну. Збереглися мармурові сходи, паркет з візерунками у вестибулі, ґрати дворового проїзду оригінального рисунка. Будинок є однією з найімпозантніших у Києві житлових споруд доби модерну. Інтер'єр будинку неодноразово викликав інтерес кінематографістів. Тут, зокрема, знімалися сцени художніх фільмів «Ад'ютант його превосходительства» та «Як гартувалася сталь».

У 1911-15 тут проживав Зекцер Йосип Абрамович — архітектор, автор ряду визначних споруд у стилі модерн. 1944 декілька квартир у будинку було надано Київському державному академічному театру опери та балету ім. Т. Шевченка. З цього часу тут проживали відомі діячі музичного мистецтва і сценографії. У липні 1945-вересні 1969 у квартирі № 1 — Бем Марія Петрівна (1908-78) — співачка (колоратурне сопрано), народна артистка УРСР (з 1946). 1942-56 солістка Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка. 1953-84 у квартирі № 11 — Данькевич Костянтин Федорович (1905—84) — композитор, піаніст, педагог, музично-громадський діяч, народний артист СРСР (з 1954). З 1953 професор Київської консерваторії ім. П. Чайковського. 1956-67 голова правління Спілки композиторів України і секретар правління Спілки композиторів СРСР. 1944-54 у квартирі № 12 — Манзій Володимир Данилович (1884-1954) — режисер, народний артист УРСР (з 1940). Працював у Київському державному академічному театрі опери та балету ім. Т. Шевченка (1928-54). 1944-57 у квартирі № 12 мешкала дружина В. Манзія — Ропська Олександра Дмитрівна (справж. — Яїцька; 1897-1957) — співачка (меццо-сопрано), педагог, народна артистка УРСР (з 1940), солістка Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка (1928-50). 1944-55 викладач (з 1952 доцент) Київської консерваторії ім. П. Чайковського. 1941, 1944-51 у квартирі № 19 — Паторжинський Іван Сергійович (1896-1960) — співак (бас), педагог, народний артист СРСР (з 1944). У ці роки працював у Київському державному академічному театрі опери та балету ім. Т. Шевченка, професор Київської консерваторії ім. П. Чайковського (з 1946), голова правління Українського театрального товариства (1945-54). 1944-51 - у квартирі № 19 мешкала дружина І. Паторжинського — Снага-Паторжинська Марфа Хомівна — піаністка, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1969). 1946-81 викладала в Київській консерваторії ім. П. Чайковського, виховала плеяду відомих співаків. 1945-61 у квартирі № 10 — Петрицький Анатолій Галактіонович – живописець, художник театру, народний художник СРСР (з 1944). 1953-57 головний художник Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка. 1944-84 у квартирі № 17 — Тольба Веніамін Савелійович (1909-84) — диригент, педагог, народний артист УРСР (з 1957). 1944-59 диригент Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка, 1962-73 професор Київської консерваторії ім. П. Чайковського.

На фасаді будинку праворуч від центрального входу встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом К. Данькевича (ск. О. Ковальов, арх. О. Іванцов); 1992, ліворуч від центрального входу — бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом В. Тольби (ск. В. Клоков, арх. Ф. Юр'єв).

Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

Пам’ятка архітектури. П'ятиповерховий, цегляний, шестисекційний (тепер добудовано ще 3 поверхи). В основу об'ємно-планувального вирішення покладено наріжну й дві рядових секції різного планування. Запроектоване зміщення секцій у плані створює мальовничу лінію забудови з двома широкими курдонерами. Композиція фасадів триярусна. Стіна першого поверху, що трактується як цоколь, оброблена рустом. Ритм площин фасаду, що западають і виступають, узгоджується з чергуванням гладенької тинькованої поверхні стіни, на якій вікна виразно підкреслюються тягами, і рустованої, де вікно лише функціональний проріз. Цікавим є прийом оформлення в єдине ціле наріжних еркерів, сходових кліток та входів до них перспективними порталами, які досягають скульптурної виразності. За авторськими ескізами у верхній частині цих своєрідних порталів технікою сграфіто виконано панно із зображенням червоної кінноти - в зв'язку з тим, що будинок споруджувався для командного складу Червоної армії Українського військового округу.

Узгоджуючись за розмірами з навколишньою забудовою, відзначається значущістю і самостійністю.

Джерело 

Оцінка: +9 / 2 учасники / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

Пам'ятник Анні Ярославні в Києві знаходиться на Львівській площі в центрі міста. Скульптура зображує українську княжну, дочку Ярослава Мудрого, королеву Франції Анну Київську у вигляді дитини (адже саме дитячі її роки пройшли в Києві, а у віці близько 18 років Анна вийшла заміж за Генріха I та переїхала до Франції).

Пам'ятник урочисто відкрито 10 листопада 2016 року. У церемонії взяли участь посли Швейцарії, Бельгії, Мексики, Польщі, Словенії, Норвегії, Грузії, а також міністр культури України Євген Нищук та посол Франції в Україні Ізабель Дюмон.

Матеріал пам'ятника — бронза. Сама скульптура розміщена на бетонному постаменті, висота — понад метр.

Джерело

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Більше 100 років в цій будівлі навчали дітей. Зараз вона законсервована. Сподіваюсь, що у нової об’єднаної громади знайдуться кошти на ремонт.