Блоґи

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Пам'ятний знак встановлений поряд з сільською радою.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

У нашому місті футбол любили завжди. На жаль, історія міста не зафіксувала, хто і коли вперше поставив футбольні ворота і брав участь у першім матчі. Зі спогадів старожилів відомо, що вже в середині 30-х років XX століття коростишівська футбольна команда проводила товариські зустрічі. З 1937 року футболісти Коростишева постійні учасники першості на кубок Житомирської області. Тренував команду з 1937 по 1939 роки тренер на громадських засадах, він же і гравець, – Кузін. Найбільшого успіху в довоєнний період коростишівські футболісти здобули в 1939-ім, коли зайняли перше місце в чемпіонаті області, виборовши кубок Житомирщини. У 1947 році, в зв'язку з будівництвом у Коростишеві буровугільних шахт, було створено шахтоуправління, на базі якого протягом 1947-1948 р. організовано футбольну команду «Шахтар». З відкриттям у липні 1955-го нового стадіону «Шахтар», команда отримала хорошу на той час базу для тренувань та ігор. У 1956 році «Шахтар» виборює кубок обласної ради профспілок. А через два роки футболісти з Коростишева отримали право на участь у змаганнях на першість України і зайняли 4-е місце в своїй зоні. У 1959-ім під керівництвом тренера Івана Камишева команда бере участь як в першості області, так і України. У боротьбі за кубок України коростишівці переграли команди з міст Хмельницького, Києва, Городка та інших і в фіналі зустрілись з командою м. Жовті Води - «Авангард». Ось як описує цю гру майстер спорту М. Балакін в газеті «Радянський спорт» за 15 вересня 1959 року: «З перших хвилин гра носила бойовий характер і проходила в швидкому темпі. Коростишівці грали за схемою 1-3-3-4, авангардівці нападали «п'ять в лінію», намагаючись розтягнути оборону гостей. Рахунок відкрив лівий крайній «Шахтаря» Кржичевський. Добре відірвавшись від захисників, він вийшов до воріт суперників і сильним ударом послав м’яч у верхній кут…У другому таймі центронападник хазяїв поля Тягай перекинув м'яч через воротаря гостей. Проте, нічийний рахунок протримався не більше 4 хвилин. Команда «Шахтаря» одержує право на штрафний удар. «Авангардівці» ставлять «стінку», але допускають при цьому помилку і захисник коростишівців Карпов забиває другий гол, який і вирішив долю Кубка».
Це була заслужена перемога команди «Шахтар», яка виступала в такому складі: Оліцинський, Костенко, Карпов, Ковальчук, Щербина, Водоп'янов, Камишев, Чеховський, Нікітіп, Маслєнніков, Шанько, Кржичевський, Капітаном команди в той час був Є. Є. Маслєнніков, який, до речі, все життя присвятив розвитку спорту і, зокрема, футболу в Коростишеві.
В іграх на кубок СРСР на своєму полі «Шахтар» в 1/8 фіналу перемагає «Спартак» зі столиці Казахстану – Алма-Ати. У 1/4 фіналу кубка, в столиці Молдавії – Кишиневі, коростишівці переграли місцеву команду з рахунком 0:3 і в 1/2 фіналу поступились футболістам із Краснодару.
У сезоні 1959 року коростишівські футболісти добились найбільшого успіху за свою історію. У 1960-ім вдруге поспіль футболісти «Шахтаря» вибороли звання чемпіона Житомирщини, забивши у ворота суперників за 26 матчів 97 м'ячів і пропустивши у свої лише 15, які, до речі, захищав прославлений у майбутньому воротар команди «Динамо» (Київ) Віктор Банніков.

Джерело

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

На правому схилі Біштельскої балки,

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Пам'ятний камінь установлений у Чернігові, на прадавньому Третяку, поблизу козацького Єкатерининського собору.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

14 квітня 1895 садибу № 29 купив князь Є. Трубецькой. Будинки підвищено до чотирьох поверхів і переоформлено їхні фасади, утворено спільне подвір'я садиби. У 1914-16 садиба перейшла у власність Й. та Б. Розенталів. Після націоналізації житлового фонду в 1922 будівлі передано під комунальні квартири.

Утворений з двох чотириповерхових цегляних пофарбованих будинків — наріжного і прилеглого до нього рядового на вул. Рейтарській, які мають різну об'ємно-планувальну структуру, але спільний характер оздоблення чолових фасадів у формах ренесансно-барокової архітектури. Капітально відремонтований 1972. Пам’ятка архітектури.

Наріжний будинок у плані Г-подібний, двосекційний, з цокольним поверхом, має окремі входи.

Джерело

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Побудований у 1881 році. На першому поверсі будинку в 1908 було дві крамниці, на другому — п'ятикімнатна та трикімнатна квартири, на двох верхніх поверхах — по одній шестикімнатній квартирі. Квартири мали електричне освітлення, кахляні груби, ванні кімнати, кухні, в окремих приміщеннях були шпалери й паркетні підлоги. Після націоналізації 1922 будинок використовувався під комунальне житло. 1975 здійснено капітальний ремонт із заміною міжповерхових перекриттів і окремих балконних майданчиків.

Триповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний. Міжповерхові перекриття пласкі, комбіновані (дерев'яні балки, залізобетонні панелі), балкони з металевими ґратами. Внутрішнє планування чолової частини дворядне з винесенням на фасад парадних приміщень і сходової клітки з двомаршовими сходами, бічного дворового крила — однорядне.

Вирішений у стилі історизм з рисами неоренесансу. Композиції головного фасаду притаманний центрально-осьовий характер з середньою тривіконною площиною незначного виступу, підкресленою балконами на другому й третьому поверхах. Прямокутному проїзду з антресольним поверхом на правому фланзі фасаду відповідає акцентований архівольтом головний вхід (ліворуч). Пластичному збагаченню архітектури сприяють різноманітно оформлені вікна: в центральній частині — прямокутні, завершені прямими сандриками з замковими каменями та фланковані лопатками, у бічних площинах — здвоєні аркові вікна, обрамлені архівольтами на верхньому поверсі.

Певне стильове загострення вносить мотив аркатурних поясків, застосований у міжповерхових гуртах та під карнизом бічних площин. Дворовий фасад з прямокутними вікнами вкрай простий. Первісне оздоблення інтер'єрів не збереглося.

Споруда — типовий зразок прибуткового будинку кін. 19 ст. Пам’ятка архітектури.

Джерело

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Поряд із міським стадіоном розташована цікава готична будівля – бібліотека для юнацтва. Наприкінці ХІХ століття в цій будівлі був ремісничий клас сирітського будинку, а у 1900-1902 роках тут розмістили музейну колекцію українських старожитностей, зібрану відомим меценатом Василем Васильовичем Тарновським, власником Качанівки та сином друга Тараса Шевченка.

У 1897 році Тарновський заповів свою колекцію Чернігову : «…завещаю в собственность Черниговскому губернскому земству без права отчуждения из г.Чернигова с тем чтобы музей назывался моим именем…». Колекція була дуже великою. 758 предметів були присвячені Тарасу Шевченку (серед них близько 30 автографів творів, 285 малюнків і картин). В радянські часи заповіт Тарновського порушили – значну частину експонатів «відчужили» із Чернігова. Шевченкіану, наприклад, перевезли у Київ, до національного музею Тараса Шевченка та у відділ рукописів Інституту літератури НАН України.

Джерело

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Садиба Глібова — пам'ятка історії та архітектури в Чернігові, зразок неоготичного стилю.

Наприкінці 19 століття збудований за задумкою власника Григорія Глібова — поміщика та політичного діяча. В 12 столітті тут знаходилося городище Гуричів. На цьому місці було побудовано будинок Глібова. Зведений у готичному стилі. Центральною спорудою садиби була двоповерхова споруда. Замок виконаний у складному асиметричному плані. Під будинком знаходиться підвал. Остання споруда відноситься до цегляного модерну. Григорій Миколайович Глібов збудував замок у рицарському стилі, бо був неординарною людиною. Також були прибудовані льодовня та каретник. До входу в замок веде алея. З 1890 до 1907 господар садиби був обраний до Державної думи. На посаді він пробув до 1911 року. Вимушений був покинути садибу в цьому ж році. Зараз тут знаходиться мікробіологічний інститут.

Архітектурні особливості

Садиба збудована в межах села Бобровиця, яке нині належить до Чернігова. У комплексі наявні споруди у неоготичному стилі. Відноситься до основної складової частини маєтку Г. Глібова. Свою назву отримав від свого власника. Різноманітна форма вікон та готичні вежі. Зображення родового герба Глібова на головному фасаді. Зубчики на балконах і даху. На гербі можна побачити двох крилатих левів та коня посередині. Два леви тримають корону. Садиба має гарний вигляд з усіх сторін та є цілим комплексом споруд. Знаходиться у задовільному стані.

Цікаві факти

Григорій Глібов збудував палац через кохання до француженки, яка відмовилася їхати до Чернігова, аргументувавши це тим, що у Глібова немає замку як у справжнього лицаря. Так почалася історія однієї з найцікавіших споруд Чернігівщини. Зараз це місце є одним з найромантичніших в Чернігові. Варто зазначити, що пізніше одружившись на доньці Тарновського Глібов сказав, що палац збудований для неї.

Джерело 

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Дерев'яний модерн, на відміну від кам'яного модерну, в Україні є досить рідкісним явищем. Три таких будинки збереглися в Чернігові. В будинку на вул. Шевченка, 54 розташовується обласний учбово-методичний центр культури та мистецтв. Всі ці будинки об'єднує поєднання елементів модерну і еклектики, що характерне для провінційного модерну, який, на відміну від модерну великих міст, завжди відзначається нашаруванням місцевих традицій і досить вільним поєднанням елементів різних стилів – за вийнятком тих випадків, коли провінційні об'єкти проектували видатні архітектори (як правило, це були кам'яні об'єкти). Разом з тим, той факт, що дерев'яні будівлі Чернігова і досі експлуатуються за призначенням, вселяє надію в їх збереження.

Одноповерховий особняк з традиційною симетричною композицією головного фасаду. В його зовнішньому вигляді поєднались риси типової «дерев'яної» еклектики (в оздобленні віконних лиштв і навісу входу) і національно-романтичного українського модерну (в оздобленні вхідної частини з дахом із заломом). Похідними від модерну є і обриси вертикальних і горизонтального віконних прорізів біля дверей. Дерев'яному модерну Чернігова притаманна дрібномасштабність і дрібна пластика деталей.

Отже, основні ознаки «дерев'яного модерну» в особняках Чернігова такі:

1) еклектичність фасадів: поєднання елементів модерну, історизму-еклектизму і традиційних мотивів різьблення;

2) силует: пасивний або розвинутий структурований за рахунок баштового об'єму – одного чи кількох;

3) вираження семантики модерну насамперед в активному силуеті, обрисах башт, декорі;

4) відсутність ознак модерну в плануванні і обробці інтер'єрів: як правило, інтер'єри особняків «дерев'яного модерну» мало відрізнялись від інтер'єрів будинків в стилі еклектики.

Джерело 

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Дерев'яний модерн, на відміну від кам'яного модерну, в Україні є досить рідкісним явищем. Три таких будинки збереглися в Чернігові. Будинок на вул. Павлова, 9 використовується як житловий.  Всі ці будинки об'єднує поєднання елементів модерну і еклектики, що характерне для провінційного модерну, який, на відміну від модерну великих міст, завжди відзначається нашаруванням місцевих традицій і досить вільним поєднанням елементів різних стилів – за винятком тих випадків, коли провінційні об'єкти проектували видатні архітектори (як правило, це були кам'яні об'єкти). Разом з тим, той факт, що дерев'яні будівлі Чернігова і досі експлуатуються за призначенням, вселяє надію в їх збереження.

Будинок відзначається активним баштовим силуетом, акцентованим підвищеними відносно загального масиву будівлі квадратними, прямокутними і гранчастими в плані об'ємами, увінчаними високими дахами зі слуховими вікнами. Силует особняка здається менш цілісним через наявність одночасно кількох різної форми завершень. На відносно невеликому фасаді особняка акцентовані одразу три об'єми, кожний з яких звучить як окрема архітектурна тема – і вхідний об'єм зі скошеними гострокутними вікнами другого поверху і активною формою лускатого даху з дрібною пластикою деталей, і розташований зліва від входу виступаючий об'єм з двома прямокутними вікнами і трапеційним щипцем, і шестигранний об'єм з видовженими вікнами і наметовим дахом справа від входу.

Дерев'яному модерну Чернігова притаманна дрібномасштабність і дрібна пластика деталей, причому в оформленні головного фасаду застосовані як елементи національно-романтичного модерну (форми завершень), так і елементи традиційної еклектики (орнаменти на стінах). Як і більшість інших об'єктів модерну, цей будинок має яскраво виявлений головний фасад.

Отже, основні ознаки «дерев'яного модерну» в особняках Чернігова такі:

1) еклектичність фасадів: поєднання елементів модерну, історизму-еклектизму і традиційних мотивів різьблення;

2) силует: пасивний або розвинутий структурований за рахунок баштового об'єму – одного чи кількох;

3) вираження семантики модерну насамперед в активному силуеті, обрисах башт, декорі;

4) відсутність ознак модерну в плануванні і обробці інтер'єрів: як правило, інтер'єри особняків «дерев'яного модерну» мало відрізнялись від інтер'єрів будинків в стилі еклектики.

Джерело