Блоґи

Зображення користувача olanko.

м. Київ. Будинок № 10 по вул.Липській

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаКиївська областьКиїв

Споруджено у 1875 році як приватний особняк на замовлення дійсного статського радника М. Леопардова за проектом військового інженера, капітана О. Рубана. Наприкінці 1900-х рр. належав Е. Торклеру — німецькому підданому, торговцю швейними машинами.

Двоповерховий, цегляний, тинькований, первісно у плані Г-подібний (згодом добудований для розміщення служб), витягнутий в глибину ділянки з невеличким подвір'ям за муром. Вуличний і лівий торцевий фасади декоровано елементами стилів ренесанс і бароко.

Композиція будинку асиметрична, головний вхід зсунуто на вуличному фасаді праворуч. Над вхідними дверима сандрик у вигляді двох волют, вище — подвійне вікно із гермою, облямоване пілястрами тосканського ордера.

Вікна вуличного й торцевого фасадів оздоблено лиштвами з вушками і сандриками у стилі ренесанс, стіни — прямокутним рустом. У деяких приміщеннях збереглися ліпні деталі декору. Є характерним зразком забудови Липок кін. 19 ст. Пам’ятка архітектури.

Джерело

Зображення користувача olanko.

м. Київ. Будинок № 18/5 по вул. Липській

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаКиївська областьКиїв

Зведений за проектом арх. Г. Шлейфера на ділянці, яку місто безкоштовно відвело в Липках, неподалік від садиби, де мешкала родина Бунге. Будівництво велося конторою підрядчика Л. Гінзбурга, під керівництвом арх. Е. Брадтмана. Фасади споруди пишно декоровані. Наріжжя заокруглене й акцентоване вежкою з гострокінцевим завершенням. До наріжної частини з обох боків прилягають розкріповки, які виділено спареними вікнами і трикутними щипцями. Ще одна така розкріповка є з боку вул. Липської, де міститься вхід до будинку. Фасад завершується складним карнизом із декоративними кронштейнами (з боку вул. Липської прикраса карниза частково втрачена), між поверхами влаштовано пояски. Вікна верхніх поверхів напівциркульні, площини стін заповнено восьмикінцевими зірками. Оформлення фасадів є характерним прикладом еклектичної архітектури кін. 19 - поч. 20 ст.

Цокольний напівповерх призначався для квартир службовців училища, тут також містилися рекреаційна зала і гардероб. На першому поверсі три класних кімнати для навчання 50 хлопчиків (на цей поверх було зроблено окремий вхід з одноповерхової прибудови з боку вул. П. Орлика), на другому поверсі — такі самі приміщення для навчання 50 дівчаток. Будинок є цінним містобудівним акцентом, оригінальним елементом історичної забудови Липок. Пам’ятка архітектури.

Двокласне училище засновано з ініціативи й на кошти учнів та прихильників Бунге Миколи Християновича (1823-95) — економіста, державного діяча, акад. Петербурзької АН (з 1890). 1850-80 — професор політичної економії і права Університету св. Володимира, кілька разів займав посаду ректора цього університету. 1881-86 міністр фінансів, 1887-95 — голова Кабінету міністрів Російської імперії. Заняття в училищі почалися 15 жовтня 1904. Училище ім. М. Бунге відоме під назвою «Народне училище в Липках». Серед педагогів був викладач мистецтв, київський архітектор Торов Дмитро Григорович (1877- 1936).

За радянського часу у цьому кварталі містилися органи ДПУ-КДБ (до 1980-х рр.). Будинок училища було приєднано до цього комплексу, причому у 1930-х рр. з боку вул. Липської зроблено триповерхову на цокольному поверсі прибудову, яка з'єднувалася переходом із сусіднім будинком на вул. Липській, 16.

 Джерело

Зображення користувача olanko.

м. Київ. Будинок № 4 по вул. Пилипа Орлика

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаКиївська областьКиїв

З 1908 року ділянка належала київському купцю 1-ї гільдії А. Бубнову, коштом якого був зведений прибутковий будинок. Чотириповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, у плані прямокутний, односекційний. Внутрішнє планування коридорного типу. Оздоблений у стилі неоренесанс. Композиція фасаду симетрична, п'ятидільна, сформована трьома розкріповками, що містять по одному широкому прорізу на поверсі. На рівні третього - четвертого поверхів розкріповки фланковані тричвертєвими навісними колонами коринфського ордера на п'єдесталах, об'єднаними вгорі напівциркульними рустованими арками.

Продовженням розкріповок є мансарди, завершені по боках розірваними лучковими фронтонами, в центрі — прямим карнизом (первісне увінчення втрачено). По осі фасаду — ошатний портал з арковим отвором головного входу під напівкруглим сандриком, що спирається на дві канелюровані колони коринфського ордера; ліворуч — арковий проїзд на подвір'я, праворуч — симетричне йому аркове вікно. Ярусну тектоніку фасадної стіни підкреслюють руст на рівні двох нижніх поверхів, міжповерхові й підвіконні гурти, різні за формою вікна (прямокутні — на першому поверсі, аркові — на другому й четвертому, з лучковими перемичками — на третьому). Вікна мають різноманітне оздоблення, що складається з пілястрів, прямих і трикутних сандриків або архівольтів (відповідно на другому, третьому, четвертому поверхах).

Головний фасад відзначається різноманітністю ліпленого, тонко змодельованого декору — маскарони у вигляді голів левів, гербові картуші, у т. ч. з ініціалами власника «АБ», рослинні орнаменти тощо. Вхід до будинку відкривають гарні двостулкові фільончасті двері під напівциркульною фрамугою з центрично-радіальним рисунком засклення.

В окремих приміщеннях збереглося ліплене оздоблення в традиціях історизму та модерну. У вестибюлі — біло-мармурова підлога й східці, стіни розчленовано канелюрованими пілястрами спрощеного доричного ордера, які підтримують широку стрічку ліпленого фриза, орнаментованого переверненими пальметами. Фільонки між пілястрами та плафон окреслено площинними обрамленнями, декорованими по кутах вписаними у квадрат стилізованими квітками. Споруда — яскравий зразок прибуткового будинку періоду історизму поч. 20 ст. Пам’ятка архітектури.

Після націоналізації будинку в ньому проживали співробітники органів держбезпеки. Після війни переданий Верховному суду України.

Джерело 

Зображення користувача butilkavodi.

Пам'ятний хрест жертвам Голодомору, сел. Малиновка

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаХарківська областьМалинівка (Чугуївський р-н)

На цвинтарі по вул. Репіна, біля самого входу встановлено пам'ятний хрест жертвам Голодомору 1932-1933 рр.

Зображення користувача olanko.

смт. Святогорівка. Братська могила 2

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаДонецька областьСвятогорівка

Могила знаходиться за 800 метрів від південної околиці селища, біля дороги.

Зображення користувача olanko.

смт. Святогорівка. Братська могила

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаДонецька областьСвятогорівка

Поряд з памятником - чотири одиночних могили.

Зображення користувача olanko.

смт. Святогорівка. Пам'ятний знак загиблим землякам.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаДонецька областьСвятогорівка

На двох стелах - імена загиблих земляків.

Зображення користувача olanko.

м. Бориспіль. Братська могила воїнів.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаКиївська областьБориспіль

Кількість похованих воїнів та їх імена не вказані.

Зображення користувача olanko.

м. Київ. Будинок № 32-34 по вул. Шовковичній

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаКиївська областьКиїв

Архітектуру будинку вирішено у перехідних від конструктивізму до радянського неокласицизму формах, підпорядкованих масштабному ладу вулиці.

Шестиповерховий з підвалами, цегляний, у плані Г-подібний, зі зрізаним наріжжям та ризалітами входів. Об'ємно-планувальне рішення асиметричне. Складається з шести секцій з одно-, дво-, три-, чотири- та п'ятикімнатними квартирами. На поверсі кожної секції розміщено дві квартири. У підвалах запроектовано два бомбосховища. Входи в будинок влаштовано з вулиці та з двору. У першій, четвертій та п'ятій секціях сходи двомаршові, у другій, третій та шостій — тримаршові. Конструктивна система з повздовжніми несучими стінами. Перекриття пласкі дерев'яні. Чолові фасади вкрито теразитовим тиньком сірого кольору. Фактурна обробка цоколю та простінків на рівні шостого поверху імітує рустування, поверхні стін першого поверху — грубо тесані гранітні блоки.

Ритмічна побудова композиції фасадів складається з вертикальних елементів — стрічок засклення сходових кліток першого, четвертого й п'ятого під'їздів та пілястр гігантського (другий - п'ятий поверхи) доричного ордера. Горизонтальними складовими ритмічної побудови є міжповерхові гурти, гладенький фриз та масивний профільований вінцевий карниз. Отвори входів та вікна над ними декоровано горизонтальними сандриками на кронштейнах. Огороджені балюстрадами плити балконів теж спираються на кронштейни.

Підвищену наріжну частину споруди (після надбудови шостого поверху) акцентовано завдяки введенню додаткового композиційного прийому: аркатури з архівольтів, які разом із пілястрами доричного ордера утворюють обрамлення віконних прорізів. Над пілястрами розміщено розетки з рослинним орнаментом. Простінки між вікнами прикрашають барельєфні зображення ваз заввишки бл. 2,0 м.

Пластику дворових фасадів, вкритих тиньком жовтого кольору, побудовано на ритмі ризалітів сходових кліток та слабо профільованих міжповерхових гуртів. Балкони огороджено ґратами. Споруда — зразок вдало віднайденого художнього образу житлового будинку 40-х рр. Призначався для проживання працівників НКВС.

Пам’ятка архітектури.

У п'ятикімнатній квартирі № 28 на третьому поверсі проживав Дмитерко Любомир Дмитрович (письменник, драматург). Під час проживання в цьому домі працював головним редактором журналу «Вітчизна» (1962-85).

У зазначений період опублікував прозові твори «Опалені громами» (1962), «Планета у теплих долонях» (1963), «Вечірня зоря» (1965), «Міст через прірву» (1966), «Останні кілометри» (1972), драматичну поему «Первоцвіт» (1970), поетичні збірки «Крилатий кінь»(1974), «Земна вісь» (1977), «Основа» (1978), «Меридіан» (1980), «Крутий поріг» (1983), п'єсу «Вогневі рубежі» (1984) та ін. Твори письменника перекладено багатьма мовами. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1979).

В квартирі Л. Дмитерка не раз бували українські поети та письменники М. Бажан, О. Гончар, О. Корнійчук, М. Рильський, П. Тичина, російський письменник С. Михалков, польський письменник Я. Петровський та ін.

1986 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з горельєфним портретом Л. Дмитерка (ск. І. Макогон, арх. М. Кислий).

джерело 

Зображення користувача olanko.

м. Київ. Будинок № 27-31 по вул. Лютеранській

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаКиївська областьКиїв

Побудований у 1934-1935 роках. Чотириповерховий, цегляний, має сім сходових кліток. Запроектовано дво-, три- і чотирикімнатні квартири, що відзначаються раціональним плануванням і комфортністю. Ванні кімнати мають природне освітлення. Прийнято несучу систему поздовжніх стін; фасади оброблено теразитовим тиньком. Об’ємно-планувальне вирішення є симетричним відносно центральної осі, яка збігається з віссю курдонера і відзначається ваговитістю архітектурних мас. Основними композиційними акцентами головного фасаду є вирішення входів. Наріжні входи підкреслено масивними спрощеними портиками, що несуть балкони другого поверху; розташований по осі курдонера центральний вхід виявлено перспективним порталом із стилізованих спарених пілястрів і вертикальною стрічкою освітлення сходової клітки, яка замкнута в раму із смуг.

Основний декоративний мотив у вирішенні фасадної стіни рустовані міжвіконні лопатки. У парапетах над входами — рослинний орнамент високого рельєфу, у міжвіконних простінках — розетки.

Будинок призначався для проживання працівників НКВС. Є характерним прикладом пошуку художнього образу житлового будинку на перехідному етапі від конструктивізму до радянського неокласицизму. Пам’ятка архітектури.

джерело