Блоґи

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Ця невелика, але цікава печера заховалася в одній з численних карстових воронок неподалік котловини Беш-Текне в тій частині Ай-Петрінської яйли, що серед туристичної публіки відома як Сусанінськи

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

В 1900 маєтність опинилась у власності присяжного повіреного О. Фурмана, на замовлення якого за проектом цивільного інженера М. Яскевича зведено наявну споруду на місці розібраного житлового будинку. В описі нерухомого майна О. Фурмана за 1900 згадується чотириповерховий з житловими підвалами, цегляний, з бляшаним покриттям будинок, в якому були квартири з паркетними підлогами (окрім кухонь, ванних і туалетів) та кахляними грубами. Мав двоє парадних кам'яних сходів, двоє чорних дерев'яних. На подвір'ї містилися двоповерховий цегляний сарай, льодовня, льохи. Будівля була підключена до каналізаційної мережі. Після націоналізації 1922 будинок використовувався як комунальне житло. 1990 проведено капітальній ремонт із заміною міжповерхових перекриттів і балконів на залізобетонні плити, дерев'яних чорних сходів на залізобетонні. 2001 надбудовано мансардний поверх.

Чотириповерховий з мансардним і цокольним поверхами та підвалами, цегляний, пофарбований, цоколь тиньковано «під шубу» та частково облицьовано полірованим гранітом. У плані Г-подібний, зі зрізаним наріжжям і проїздом у торці крила на вул. О. Гончара, секційний, з окремим наріжним входом у цокольний поверх. Парадні та чорні сходи двомаршові. Дах мансардний з сучасним покриттям. Внутрішнє планування поверхів коридорне дворядне, зі зверненням парадних кімнат на вулицю. Оздоблений у дусі історизму з деяким акцентуванням форм мавританського стилю. Віссю симетрії всієї композиції виступає зрізане наріжжя, від якого під тупим кутом відходять рівнозначні крила-секції.

Наріжжя на рівні другого і третього поверхів акцентує прямокутний еркер з добре проробленими пластичними елементами — ліпленими консолями у вигляді крилатих драконів, видовженими арковими вікнами з бічними тричвертєвими колонками, що підтримують архівольти.

Осі симетрії на бічних крилах визначено двома вхідними порталами, увінчаними ступінчастими аттиками. Ці вертикальні акценти завширшки в одне вікно на другому і третьому поверхах підкреслено встановленими на двогранні п'єдестали напівколонами з лотосоподібними капітелями й системою кільцевих перехватів вздовж стовбурів.

Стилістичне забарвлення в архітектуру вносять окремі віконні прорізи з мавританськими підковоподібними перемичками. Основні площини фасадів прокреслено горизонтальними гуртами, які врівноважують акцентні вертикальні членування. Пластичної виразності й стильового забарвлення додають аркатурні пояски, що підкреслюють лінії фриза і карниза. 

Значно простіші за оформленням дворові фасади прорізано монотонними рядами прямокутних вікон з клинчастими перемичками, розкресленими зубчастими гуртами на яруси. Первісне оздоблення інтер'єрів не збереглося. Споруда є зразком великої прибуткової будівлі центральної частини міста з виразним архітектурним вирішенням. Пам’ятка архітектури.

Джерело

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Зведено 1908 року за проектом арх. О. Вербицького. Під час Великої Вітчизняної війни зруйновано, 1946 збудовано з частковим переплануванням. Пам’ятка архітектури.

Триповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, у плані П-подібний, трисекційний: з чоловою двоквартирною і двома одноквартирними секціями в дворових крилах. Парадні приміщення виділено на фасаді еркерами і балконами, які формують асиметричну композицію. Особливістю фасаду, виконаного в стилі раціонального (конструктивного) модерну, є контраст фактур — кольорових керамічних плиток, гладенької площини стін і штучного каменю з колотою поверхнею у цоколі. Глазурованою плиткою синьо-зелених тонів акцентовано підвіконні площини і фриз із стрічкою геометризованого рослинного орнаменту.

Асиметрію фасаду підсилено завершенням лівого еркера щипцем, у полі якого кольорове майолікове панно із зображенням Пана, що грає на сопілці, та двох німф на тлі пейзажу (виконано О. Вербицьким і А. Козловим в Абрамцевській керамічній майстерні).

В оформленні фасаду використано також художній метал у деталях огорожі. Відповідно до авторського проекту ріг праворуч по фасаду мав завершення у вигляді вежки зі шпилем (не збудовано). Втрачено частину карниза і балюстраду.

Будинок — одна з небагатьох пам'яток, на фасаді якої зберігся монументальний живопис.

Джерело 

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Збудовано 1833-1835 у садибі, яка належала з 1833 У. Сулимі — дружині поміщика Я. Сулими з відомого українського роду, нащадка гетьмана І. Сулими. Вірогідно, що ескізний проект головного будинку і флігелів (не збереглися) розроблений Я. Сулимою, який брав уроки у арх. В. Стасова. Проект садиби доопрацьовувався і доповнювався арх. А. Станзані. Після смерті чоловіка У. Сулима вийшла заміж за генерала Ловцова. У відповідності з її заповітом садиба перейшла у власність Київського доброчинного товариства, яке з ініціативи його голови, дружини київського генерал-губернатора княгині К. Васильчикової 22 вересня 1859 відкрило тут доброчинний заклад. Він мав госпіталь, майстерні, рукодільню, пансіон для бідних привілейованого стану, вихованок Фундуклеївської гімназії тощо. Неодноразово перебудовувався, 1866 зі східного боку влаштовано церкву св. Олександра Невського. Після пожежі 1868 споруду перебудовано за проектом арх. М. Іконникова. У 1885 коштом філантропа М. Дегтерьова над церквою зведено баню на гранчастому підбаннику. 1896 церкву розширено, завершення модернізовано у стилізованих формах російської архітектури 17 ст. 1919 благодійне товариство припинило своє існування. Деякий час Сулимівський комплекс пустував, 1928 перетворений на житловий. Тоді ж головний будинок перебудовано, церкву розібрано.

Дво-, триповерховий, мішаної цегляно-дерев'яної конструкції, тинькований, складної в плані конфігурації, з численними прибудовами й надбудовами. Зберігає стилістичні особливості архітектури доби зрілого класицизму. Первісно у центрі композиції головного фасаду був ризаліт з шестиколонним іонічним портиком, піднятим на рівень третього поверху і поставленим на високий цоколь з аркадою. Парадні сходи двома симетричними маршами вели на терасу з металевою огорожею, влаштовану над цокольним поверхом обабіч ризаліту. Будинок мав ошатний, довершений класичний вигляд.

Під час реконструкції 1868 портик розібрано, замість трикутного фронтону з'явився дерев'яний сегментоподібний, зникли аркади, рустування, сходи й огорожа. Аналогічне сучасному завершенню головного фасаду мав і дворовий фасад, де на такому самому дерев'яному фронтоні проступають сліди від декоративного кола в тимпані. Інтер'єри й планування будинку також зазнали змін. Центральні внутрішні сходи освітлюються скляною стелею з великим ліхтарем. На подвір'ї збереглися рештки садочка з насадженнями декоративних і фруктових дерев та чагарників. На сусідній садибі № 14 містилися Сулимівські пансіон, пекарні, їдальня. Територія, що належала благодійному товариству, сягала Круглоуніверситетської вул. Будинок «Сулимівка» - найстаріший в цій частині Липок — нагадує характер забудови 1-ї пол. 19 ст. Пам’ятка архітектури.

Джерело 

Оцінка: +5 / 1 учасник / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

П'ятиповерховий, цегляний, покритий геразитовим тиньком, трисекційний, з парадними і чорними сходами. Квартири три- і чотирикімнатні, відзначаються комфортністю і логічністю планування. Мальовничості споруді надає запроектований з боку вулиці широкий курдонер. Композиція головного фасаду симетрична. Його архітектурні деталі та окремі фрагменти вирізняються графічністю рисунка й продумані з урахуванням нефронтального сприймання.

Пластиці фасаду властива горизонтальність основних членувань. Центральна вісь підкреслюється ступінчастим фронтоном, у якому влаштована декоративна ніша з вазою.

Вирішення дворового фасаду відбиває функціональне планування будинку. Основним архітектурним акцентом на його площині є об'єми сходових кліток, що виступають, з прилеглими до них балконами. Дворовий простір, утворений разом із двома сусідніми будинками, упорядковано й озеленено.

Будинок виділяється характерним просторовим вирішенням, пошуками архітектурного образу на основі класицистичних форм. Пам’ятка архітектури.

Джерело

На фасаді будинку встановлено меморіальні дошки М.Є.Сиваченку, 

А.Б.Солов’яненку,

Д.З.Білоколосу

та О.С.Леваді. 

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Перед входом у Куликівську школу встановлені меморіальні дошки Героям Радянського Союзу  Гузю М.Д. і Мурзі С.С., а також підполковнику Сніжку І.Г., який загинув, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Це незвичне місце знаходиться в верхів’ї ущелини Кобалар-Дере біля витоків річки Кобалар-Су.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Це неофіційна назва дуже мальовничого каньйону гірської річки Арманка, що бере свій початок високо в горах Головного Пасма, тече балкою Малташ-Дере між вершинами Біюк-Сінор і Календи-Баір, і з ре

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

За 8 км на схід від с.Новобобрівське, що у Байдарській долині, на південно-західному боці масиву Сюндюрлю-Каяси знаходиться печера Сюндюрлю-Коба (Згасла Печера – кр.-тат.).

Оцінка: +5 / 1 учасник / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

На висоті кілька метрів над каптажем, на лівому борті каньйону знаходиться вхід до печери яка носить таку саму назву як і річка. Тримаючись за корені дерев і старий