м. Київ. Будівля духовної семінарії.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість
- Україна›Київська область›Київ
Опис
Подвір’я духовної семінарії містилося на історичній території передмістя давнього Києва, яке мало назву Копирів кінець і вперше згадується в літопису під 1121 роком. Перед будинком семінарії збереглися залишки фундаменту храму кінця 11 століття, можливо монастиря св. Симеона на Копиревому кінці, заснованого тут у 70-х рр. 11 століття князем Святославом Ярославичем. Фундаменти ще однієї церкви 12 століття відкрито за будинком семінарії. У 16 столітті на цьому місці було подвір'я католицького єпископа.
Триповерховий цегляний будинок спеціально споруджено для Київської духовної семінарії, розрахованої на 500 вихованців. До 1901 року семінарія містилася у будівлі на Подолі на вул. Костянтинівській. Перший варіант проекту нового будинку духовної семінарії належав київському архітектору В. Ніколаєву (1894), остаточний варіант петербурзькому архітектору Є. Морозову (1898). Будівництво здійснював київський єпархіальний архітектор Є. Єрмаков. 1960 побудовано новий чотириповерховий навчальний корпус, у 1975-1980 роках здійснено реконструкцію і добудову приміщень у бічних об'ємах споруди. Будівля в плані симетрична, складається з двох поздовжніх і трьох поперечних корпусів, що формують два замкнутих подвір'я з проїздами з боку тильного фасаду.
Внутрішнє планування — коридорне, однобічне (у середньому поздовжньому корпусі - двобічне). На рівні верхніх поверхів над головним входом приміщення з хорами колишньої Трьохсвятительської домової церкви (тепер актова зала). Для цегляних чолових фасадів (тепер пофарбовані) характерний чіткий ритмічний ряд віконних прорізів з дугоподібними перемичками — більшими у класах другого поверху. В мотивах аркових прорізів помітний вплив романського зодчества, в елементах цегляного декору — поребрику, нішах, ширинках, сухариках — неоросійського стилю. Тривісну композицію головного фасаду підкреслено центральним трикутним щипцем, що підтримує круглий підбанник церковної маківки (зруйнована), а також особливим групуванням аркових вікон верхнього поверху: п'ять — над головним входом, по три — у бічних ризалітах, по два — над рядовими віконними прорізами. Інтер'єри мають раціональний характер оздоблення. У приміщенні колишньої домової церкви, яке має високі акустичні якості, збереглися круглі колони під хорами. Будівля належить до найкращих споруд в архітектурі Києва кінця 19-го – початку 20-го століть, оформлених у цегляному стилі.
З 1925 у будинку міститься Київський державний художній інститут (з 1992 — Українська академія мистецтва; з 1998 — Академія образотворчого мистецтва і архітектури). Пам’ятка історії і архітектури.
Як дістатися до точки:
Вознесенський узвіз, 20
- блоґ olanko
- Увійдіть або зареєструйтесь, щоб додати коментар
- 92 перегляди