Під час Великої Вітчизняної війни на території Соцмістечка в Запоріжжі відбувались жорстокі бої. Через це більшість будинків не вціліла або була настільки понівечина, що після війни їх одразу ж знесли і на їх місці збудували нові.
А ось будинок на проспекті Металургів, 17 (в ті часи - проспект Сталіна) стоїт і нині. Чомусь саме його вирішили відновити і залишити для пам'яті. На фото видко, що деякі частини будинку були зруйновані і зараз закладені червоною цеглою замість "рідногї" сірої. На стінах будинку глибокі рани від куль і снарядів. Ці рани навмисно не мазали, и тепер кожен, хто пересувається проспектом Металургів бачить героїчне минуле сімнадцятого будинку.
Зараз тут мешкають звичайні люди, а під час війни будинок-герой прикривав за своєю могутньою цегляною груддю відважних воїнів, які боронили від ворога місто Запоріжжя.

5 серпня 2014 р. пам'ятник демонтовано підрозділом АТО (Антитерористичної операції).

Джерело фото.

Пам'ятник Леніну в місті Щастя встановлений на центральному майдані Миру перед будівлею палацу культури.
На цей момент пам'ятник не має технічної документації і не перебуває на балансі щодного комунального підприємства міста; вирішується питання про перенесення пам'ятника В.І. Леніну з центрального майдану муста на вул. Леніна.
Джерело.  

Восени 1943  р. йшли бої за визволення України від німецько-фашиських загарбників. Південніше села Микільського-на-Дніпрі знаходився один з 23-х плацдармів – Військово-Вовнижський… Скільки радянських бійців загинуло в тому бою не відомо і сьогодні… В Микільському-на-Дніпрі, як і вкожному населеному пункті є пам'ятник радянським бійцям.

Він цікавий скульптурною композицією – жінка і поряд з нею дитина-подліток.

15 жовтня 2013 р. в Запоріжжі на перетині проспектів Леніна і Металургів з'явилась скульптура Миколи Рибнікова, який зіграв роль сталевара Савченка у відомому фільмі «Весна на Зарічній вулиці». Коли прохожий сідає поруч з пам'ятником, із “старого” динаміка чцтно мелодію, що стала одним із символів Запоріжжя. Меморіал встановлено за допомоги комбінату «Запоріжсталь». Присвятили цю подію до 80-ліття підприємства. 
Першим на скамійку поруч з Сашком Савченком сів Григір Пометун - колись працював на «Запоріжсталі» сталеваром. Саме він консультував актора Миколу Рибнікова перед зйомками фильму «Весна на Зарічній вулиці». Говорить, не віриться, що герой культової стрічки назавжди повернувся до Запоріжжя. Григір Костянтинович зізнався: пам'ятник вийшов на славу. Сподівємось, в майбутньому поруч з Сашком Савченком з'явиться педагог Тетяна.

Джерело тексту і фото з відкриття пам'ятника.

На території клініки АТ «Мотор Січ», однієї з кращих в країні за обладнанням та персоналом, встановлено каплицю Сввятого великомученика, цілителя Пантелеймона (вимова Пантелеймон невірна).
Він народився в Нікомедії в родині язичника. Батько віддав сина до язичеську школу, а потім відомому лікареві Євфросину для вивчання лікарського мистецтва. Пантолеймон увірував у Христа після того, як побачив дитину, померлого від укусу змії, він молитвою до Ісуса Христа воскресив його. Ставши безоплатним лікарем, Пантелеймон залишив багатьох лікарів без заробітку, і на нього надійшла скарга імператору Максиміану. Імператор покликав Пантелеймона і прохав спростувати навіт. Святий запропонував імператору покликати одного невиліковного хворого і влаштувати випробування: хто вилікує його - він або язичеські жерці - віра того і повинна бути істинною. Згідно життєопису, язычеські жереці не змогли зцілити хворого, а Пантелеймон силою молитви дарував розслабленому зцілення. Після цього багато людей увірували в Христа, а Максиміан зненавидив Пантелеймона і наказав катувати його. Але Пантелеймон залишався неушкодженим. Тоді його піддали новим карам: повісили на дереві, палили свічками, кромсали залізом, колесували, кадали в кип'яче олово, намагались втопити в морі. Дикі звіри, до яких його кинули, лизали йому ноги. Після всіх катувань Пантелеймону наказали відсекти голову. Його прив'язали, але святий став молитися, і меч не завдав йому шкоди. Під час молитви голос з неба призвав Пантелеймона до Царства Небесного і святий попрохав воїнів виконати наказ. Кинуте в вогнище тіло великомученика не згоріло і було поховане християнами.
Джерело.

Дошка знаходиться на будівлі телерадіокомпанії «Алекс».
В квітні 1991 р. було засновано підприємство "Кабельні інформаційно-телевізійні системи" («КІТС»), на базі якого і була утворена ТРК «Алекс» - найстаріша з недержавних телерадіокомпаній у Запоріжжі.
Кажуть, що ім'я телеканалу вигадав його засновник Олександр Кузнецов. «Гадаєте, на свою честь назвав? – посміхається Олександр Борисович, - та ні ж-бо, на честь нашого міста, яке колись звалось Олександрівськ»… 
За словами ветеранів «Алекса», багато з яких працюють на телекомпанії і сьогодні, під керівництвом Олександра Борисовича працювалось нелегко, але дуже цікаво. Алексівці прагнули зробити свій телеканал родинним, цікавим для всіх. ТРК за словами Олександра Кузнецова, відстоювала інтереси запорожців і "не давала куняти владним карасям".
В 1998-му р. колектив ТРК «Алекс» висунув свого головного редактора до парламенту. Кузнецов с величезним відривом виграв вибори і став народним депутатом України. В тому ж році трапилось невиправне – 7 листопада серце Олександра Борисовича Кузнецова зупинилось… Коли не стало улюбленого керівника, алексівці немов осиротіли. На телекомпанії настали скрутні часи. В продовж довгих місяців нове керівництво не було спроможне забезпечити співробітників ні роботою, ні зарплатнею… Однак, недивлячись ні на що, коллектив «Алекса» не розпався і продовжував працювати для свого гляядача.
ТРК "Алекс" сьогодні – це телекомпанія з динамічним розвитком, яка займає провідні позиції у виробництві телевізійних програм, лідер в інформаційному мовленні регіону.
Джерело тексту і фото Кузнецова О.Б.

Микола Іванович Кузнецов - радянський розвідник, партизан. Народився в Пермській губернії і мав неаби які лінгвістичні здібності - з плином часу вивчив самостійно німецьку, есперанто, польську, комі і українську мови. Це звернуло увагу оперативників органів держбезпеки і, недивлячись на те, що анкетні дані Кузнецова (судимості, виключення з комсомолу) не сприяли прийняттю його до органів, він став агентом. За завданями він знайомився з іноземними дипломатами, виходив на їх друзів і коханок, укладав угоди купівлі різної контрабанди з метою вербування. Також Кузнецов брав безпосередню участь в перехопленні дипломатичної пошти, налагоджував прослуховування квартир.
З початком війни спрямований до загону спеціального призначення «Победителі» під командуванням полковника Дмитра Мєдвєдєва. Кузнецов під ім'ям німецького офіцера Пауля Зіберта з документами співробітника таємної німецької поліції провадив розвідувальну діяльність в Рівному, спілкуючись з офіцерами вермахту, спецслужб, чиновниками, передаючи відомості в партизанський загін. Ним особисто були ліквідовані 11 генералів і високопосадовців окупаційної адміністрації нацистської Нимеччини. Загинув Кузнецов біля Львова в сутичці з вояками УПА. Посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В 1990-1991 рр. в ЗМІ пойшло кілька протестів участників українського націоналістичного підпілля проти увічнення пам'яті Кузнецова. Пам'ятники Кузнецову у Львові иа Рівному були демонтовані у 1992 р.
Джерело.

На перетині проспекту Моторобудівників (вул. 8-го Березня) і вул. Іванова стоїть характерний для Запоріжжя будинок з вежою. На ньому і встановлено анотаційну дошку на честь Іванова Петра Міхейовича.
Петро Іванов народився в жовтні 1913 р. в Саратовській губернії. В 1933 р. Іванов призваний до армії. Закінчив військову авіаційну школу. Брав участь в радянсько-фінській війні. З початку війни - на її фронтах. Два рази був поранений. До листопада 1943 р. підполковник Петро Іванов командував 866-м знищувальним авіаполком 288-ї знищувальної авіадивізії 17-ї повітряної армії 3-го Українського фронту. На той час він виконав 299 бойових вильотів, в повітряних боях збив 17 літаків ворога. 28 листопада 1943 р. Іванов загинув у бою в районі села Нижня Хортиця Запорізької області. Похований у воїнському похованні меморіалу на Капустяному кладовищі Запоріжжя.
Підполковнику Петру Іванову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Джерело.

15 вересня 2012 р. настоятель Свято-Троїцького храму протоієрей Володимир Хілевич відслужив благодарний молебен про закінчення першого етапу реконструкції Свято-Троїцкого Храму. Реконструкція велась силами місцевих прихожан.

Хрещення у 2013 році.