"І звідусіль йшли до Святого Місця, яке відвідує сама Богородиця ..."

   Як і всі святі джерела Україна цей ключ святої води має свою славну історію. Про точну дату, коли був побудований колодязь вже ніхто не зміг серед округи згадати. Бо сталося це більше ніж сто років тому, наостанок ХІХ на початку ХХ століття. Люди бачили, як біля старої верби, що росла в одному з віддалених сільських куточків (його в селі називали «Америка») за городами, почало бити джерело. Спочатку там утворилася калюжа. І люди, які, працювали на полях, біля тієї верби, стали пити там воду у спекотні літні дні. Колодязь містився в тіні і давав бажану прохолоду. Одного разу стежкою, яка вела в село і пролягала біля старої верби, ішов чоловік, ім'я його ніхто не згадав, а прізвище було Короткий. Він побачив, що в калюжі хтось хлюпаеться. Спочатку подумав, що качка, але у тій качки була голова, ноги і біла довгий одяг. Він заплющив очі, а коли відкрив очі то в калюжі вже нікого не виявилося. Чоловік підійшов ближче і з подивом побачив, що вода в ній чиста-чиста, а не каламутна.

    Але вночі наснився томуже чоловікові сон, в якому таємничий голос сказав: «У тій калюжі, купається Мати Божа. Викопай там колодязь, щоб вона була чиста ... ». Коли чоловік розповів свій сон дружині, вона не повірила, ще й сказала, щоб мовчав, не розповідав іншим, тому що насміхатися будуть. І він її послухав. Але через деякий час йому знову наснився той же сон і той же таємничий голос з докором: «Чому ти приховав Слово Боже?» Чоловік пішов до Церкви і розповів все священикові, і людям, які там молилися. Священик сказав, щоб чоловік присягнув на Євангелії, що це все не вигадка. І той присягнув. Тоді люди зібралися, пішли до тієї верби, викопали криницю, священик освятив її в День Успіня Пресвятої Богородиці. З того часу Богослужіння на першу Пречисту відбувалося біля колодязя.

    Спочатку він був неглибокий зі зрубу дерева. Біля криниці поставили деревяний хрест. До неї почали ходити по воду на великі свята і в неділю. Через деякий час слава про колодязь і його цілющу воду розійшлася далеко за межі села. І звідусіль йшли до Святого Місця, яке відвідує сама Богородиця помолитися і набрати цілющої води, яка, як помітили люди, з часом не тільки не псувалася, але з часом ставала чистішою і смачніше. У тому що вода може зцілювати, повірили після того, коли від сліпоти вилікувалася сільська дівчина. Сталося це так. Щодня дівчинка вмивалася тією водою, пила її. Готувала є на цій воді. І через деякий час дівчинка стала бачити. Це було ще на початку ХХ століття. Вдячний батько побудував над колодязем каплицю. Вона простояла до 30-х років ХХ століття, поки її не спалили комсомольці.