Пам’ятник Джузеппе Гарібальді у Мілані

Ocena: 0 / 0 uczestników / 0 zalecenia / (+0) (-0) jakość
- Włochy›Lombardia›Mediolan
Opis
Джузеппе Гарібальді, (італ.
Giuseppe Garibaldi) — національний герой Італії, полководець,
один із вождів
Рисорджименто, парламентарій, письменник.
Генуезець за походженням,
син моряка, Гарібальді
народився в Ніцці 4 липня 1807 року. Юнаком служив
моряком на торгових
кораблях в Середземному
і Чорному морях,
вступив у таємне
товариство «Молода Італія»,
яке ставило своїми
завданнями визволення Італії
від австрійського загарбання,
об'єднання країни і встановлення республіканського правління.
Брав участь у змові 1834 року, яка завершилася невдалим
вторгненням і був змушений втекти
до Франції.
Засуджений на батьківщині
до смертної кари, довгі роки провадив мандрівне
життя, перебував на службі туніського
бея, в 1846 році запропонував
свої послуги південноамериканським республікам.
У 1848
році, коли у Італії вибухнуло
повстання проти австрійців,
Гарібальді поспішив на батьківщину з 54 бойовими
побратимами висадився в Ніцці. Маючи корпус чисельністю
лише півтори тисячі
чоловік, Гарібальді після запеклої боротьби
змушений був поступитися
австрійцям. Ця відчайдушна
наполегливість під час загального занепаду
духу зробила його ім'я надзвичайно
популярним у всій Італії.
Після успішних операцій
проти неаполітанців він відіграв видатну
роль у блискучому
опорі французькому генералу
Удіно. Удіно змушений
був вдатися до тривалої облоги
Риму і, отримавши
значне підкріплення, взяв його штурмом.
Гарібальді повів свої війська на північ, щоб продовжувати боротьбу
з австрійцями. Відтиснутий
до східного берега
і оточений ворогом,
він був змушений
шукати порятунку на морі. Він втік до П'ємонту, але тут його примусили емігрувати
до Північної Америки.
У Нью-Йорку Гарібальді
спочатку працював на миловарному заводі,
потім отримав місце капітана корабля
і здійснював рейси в Тихому
океані.
Під час
другої війни за незалежність, в результаті якої відбулося об'єднання
Сардинського королівства , відбулась висадка
Гарібальді в Сицилії,
у результаті чого здійснилось об'єднання
Королівства обох Сицилій
із Сардинією в одну державу
— Італію.
Останню спробу звільнити
Рим Гарібальді зробив
у 1867 році. Він залишив
острів Капреру і поїхав з міста в місто. Його поїздка збіглася
з виборчою компанією
для відновлення складу
парламенту. Виступаючи як один з кандидатів, він заявив про свою ненависть
до папи і про необхідність
звільнити Рим. Усюди його вітав народ: у Флоренції, у Болоньї, у Феррарі. Саме в ці, заповнені публічними
виступами місяці, остаточно
сформувалося політичне кредо національного героя Італії. Трохи пізніше він взяв участь
у Міжнародному конгресі
миру в Женеві,
де його спочатку
зустріли із захопленням,
але потім різкість
його антикатолицьких висловлень
викликала протест. Повернувшись
в Італію, він пішов походом
на Рим на чолі 7 тисяч добровольців.
Але і третя спроба Гарібальді
приєднати Рим до Італії провалилася.
Остаточне об'єднання італійських
земель відбулося в 1870 році. Гарібальді став символом, легендою,
його вважали великим
полководцем, здатним виграти
найбезнадійніший бій.
Він у
1870 році взяв участь у франко-прусській війні на стороні
французів і командував
армією. Коли в 1871 р. повстав Париж,
утворивши Комуну, комітет
викликав на допомогу
Гарібальді. Але до комунарів він не приєднався
і пояснив, що приїхати в Париж не дозволяє здоров'я.
У той час він створив
ряд проектів господарських
удосконалень, роботи з меліорації римської
рівнини й осушенню
боліт. Помер Гарібальді
у 1882 році, його поховали
на острові Капрера.
Джерело тексту та портрет Гарібальді
Как добраться к точке:
Італія, Мілан, Via Dante
- Blog
- Zaloguj się lub utwórz konto, by odpowiadać
- 426 odsłon