Пам'ятник Каспару Фрідріху в Дрездені
Ocena: 0 / 0 uczestników / 0 zalecenia / (+0) (-0) jakość
- Niemcy›Saksonia›Drezno
Opis
Пам'ятник художнику Каспару Давиду Фрідріху розроблений Вольф-Ейке Кунче з 1988 по 1990 роки. 3-метровий, створений з нержавіючої сталі і бронзи. Пам'ятник заснований на картині Георга Фрідріха Керстінга 1811 року, «Каспар Давид Фрідріх у своїй студії» . У цитаті сказано: "Художник не повинен малювати лише те, що бачить перед ним, а також те, що він бачить у собі…" Пам'ятник було урочисто відкрито до 150-річчя смерті Фрідріха 7 травня 1990 року.
Джерело картини Георга Керстінга
Каспар Давид Фрідріх (нім. Caspar David Friedrich,
1774—1840) — німецький художник, яскравий представник романтизму.
Родина майбутнього художника походила із Сілезії. Ймовірно, на формування
сумного складу характеру майбутнього митця вплинули трагічні події дитинства - померла
його мати, а потім дві його сестри та брат.
Художню освіту почав опановувати в 1790 р. в Грайфсвальдському
університеті, а потім вдосконалював майстерність в Копенгагені, де
навчався в 1794–1798 рр. По поверненні почалися пошуки власного місця
в художньому житті Німеччині. Він став прикладом вільного художника, що
працював на ринок.
В початковий період художник надавав перевагу малюнкам аквареллю, графіці, а
потім перейшов до живопису олійними фарбами. Неодноразово відвідував
узбережжя Балтійського моря та острів Рюген, Гарц, так
звану Німецьку Швейцарію, рідний Грайфсвальд заради нових сюжетів і замальовок.
Твори художника виникали на основі реалістичних замальовок, які дороблялись у
майстерні і набували настоїв суму, самозаглибленості, самоти персонажів,
уповільненого плину часу і безнадії. Фрідріх писав з цього приводу:«Художник
мусить малювати не лише те, що бачить перед собою, а й те, що бачить всередині
себе…не варто все копіювати».
Завершивши навчання 1798 року, художник оселився в Дрездені, де приєднався
до мистецького осередку, до якого належали художник Філіпп Отто Рунґе,
письменники Людвіґ Тік і Новаліс. Його ранні твори, написані
стриманим стилем, здобули схвалення Ґете й приз від Ваймарського
мистецького товариства у 1805 році.
У пізній творчості художника, що започаткована олійним малюнком «Розп'яття в
горах»(близько1808), годі відшукати твори бурхливо оптимістичні. Меланхолійні
пошуки обумовили появу в його творчості філософсько-символічних натяків та
настроїв. Навіть радісні мотиви зазвичай мають стриманий, ліричний стиль, що
робить художника дуже впізнаваним. Найбільше символічне навантаження відбилося
в пейзажах з поодинокими деревами, старовинними могилами, поодиноких
мандрівників, туманом, далекими краєвидами.
У 1824 обрано професором Дрезденської академії.
Меланхолійний художник мав успіх, бо 19 століття широко навернулося до пейзажу
як жанру, як засобу розкрити велич природи і волі Творця, як засобу через
краєвид відтворити різні настрої людини і її місце в ній. Але період успіху був
недовгим. Художник госто відчув відчуженість публіки і відповів на її охолодження
спротивом усамітнення. Він ставав відлюдником. В останні роки хворів, з
ним стався інсульт. Останні п'ять років життя працювати не міг.
Джерело тексту, портрету та декількох картин Фрідріха
Как добраться к точке:
Німеччина, Саксонія, Дрезден, тераса Брюля
- Blog
- Zaloguj się lub utwórz konto, by odpowiadać
- 437 odsłon