Оглядова вежа для спостережень за полем і для мисливців в період відстрілу дичини - чудове місце, щоб роздивитись місцеві краєвиди. Особливо гарно видно Шаєву гору і частково м. Черкасы. Краще над усе дивитись на природу золотої осені - коли буяючі барви більш за все насолоджують очі. А на місто краже дивитись взимку або вранішньої весни, коли зелений покров листя дерев не закриває краєвиди.

Храм во ім'я Покрови Богородиці в місті Оріхів розпочали будувати 29 травня 1873 р. з благословенння єпископа Таврійського і Сімферопольского Гурія. Храм трьохпрестольний, бокові преділи на честь Св. бл. Кн. Олександра Невського та Архідіакона Стефана. Вартість будівництва - 50000 руб., вартість іконостасу - 15000 руб. При храмі були два будинки для священників і діаконів, причтовий будинок, будівля церковноприходської школи, амбар. В 1876 р. церкву булу збудовано, її оточувала кована огорожа. 
В 1925 р. з храму зняли дзвони і відпривили в утиль, в 1930-х рр. будівлю церкви зруйновано в щент. Під час німецької окупації прихід знову було відкрито і він не закривався до сьогодні. В 1991 р. церковне майно (образи, начиння, будівля) були передані на баланс громади. З цього ж року прихід розпочав клопотання про повернення вцілілих двох будівель і території колишнього храму. Вже у 1992-1993 рр. стало можливим відновлення зруйнованої церкви. Архітектори зробили дослідження і з'ясували розміри та планування старого храму. За допомогою старого фото зробили ескізний, а згодом робочий проект. Проект відбудови виконаний інститутом «Київпроектреставрація», головний архітектор проекту - Болюк Петро Миколайович. В 1997 р. перенесений пам'ятник академіку Доллежалю, чкий знаходився на місці храму. Розмір церкви 18х33 м, висота центрального куполу - 26 м, висота до хреста на дзвінниці – 33 м. Настоятель Свято-Покровської церкви м. Оріхів протоієрей Анатолій Фесенко на цьому приході з 1991 р., він же є технічним, матеріальним і духовним керівником відроджуваного храму. 14 жовтня 2009 р. - на Покроу Божої Матері, храм освятив Преосвященний Іосиф, єпіскоп Запорізький і Мелітопольський.
Джерело тексту і ч/б знімка.

Фотографія картини церкви з Краєзнавчого музея Оріхова.

В зберігшомуся біля храму будинку – церкова Св. пророка Ілії.

Оріхівський краєзнавчий музей знаходиться за адресою: вул. Ленінградських курсантів, 38. Будівля була збцдована в 1893 р. в стилі класицизму для міської управи. Є пам'ятником історі та архітектури, це перша кам'яна споруда в Оріхові.
Музей відкритий в 1972 р. і з 1993 року має статус державного.  В музеї понад 6000 унікальних експонатів і він продовжує развиватися. Вхід коштує 2 грн.
Джерело.

В залах музею:

На будівлі по вул. Ленінградська, 40 встановлена пам'ятна дошка на честь 100-річного ювілея електромереж м. Дніпропетроськ.

В 1896 р. на засіданні Єкатеринославської Міської Думи було розглянуто питання про необхідність електрифікації міста шляхом будівництва теплової електростанції і електричних мереж. З цією метою 16 жовтня 1897 р. було створене Центральне електричне товариство (ЦЕТ), яке за рахунок коштів Міської Думи, а також інвесторів в 1897 р. на розі вул. Петербурзька і Фабрична (нині вул. Ленінградська і вул. Столярова) почало будівництво першої в місті теплової електростанції, а згодом і будівництво електричних мереж для передачі електроенергії від електростанції до споживачів міста.
Із зростанням електричних навантажень збільшувалась і потудність електростанції, яка працювала до 1932 р. З введенням в експлуатацію Дніпровської ГЕС в м. Запоріжжя і будівництвом перших в СРСР повітряних ліній електропередач напругою 154 кВт від ДніпроГЕСу до Дніпропетровська (Єкатеринослава), місто отримало стабільне і якісне електрозабезпечення від гідроелектростанції. В той же час, теплова електростанція, електричні мережи, як повітряні, так і кабельні, разом з будівництвом трансформаторних підстанцій продовжували розвиватись.
Зараз Дніпропетровські міські електромережи (ДМЕМ) входять до складу однієї з найбільших в Україні енергопостачаючих компаній - «Дніпрообленерго». Електричні мережи міста обслуговуються персоналом чотирьох районих електромереж (РЕМ), службами розподільчих мереж, релійного захисту і автоматики, оперативно-диспетчерскої, механізації і транспорту та іншими виробничо-технічними підрозділами, а також відділами і дільницями.
Так як ДМЕМ окрім експлуатації і розвитку електромереж міста здійснює транспортування і реалізацію електроенергії споживачам міста, в складі підприємства є всі необхідні служби і відділи, які займаються комерційною діяльністю з реалізації електричної енергії.
Головна задача ДМЕМ – надійне електрозабезбечення якісною електроенергією великого обласного центра - Дніпропетровська.
Джерело. 

На фасаді будівлі (біля головного входу) Придніпровської залізниці по вул. Привокзальна, 1 розміщені дві пам'ятні дошки:

27 червня 1997 р., за благословенням керівника Дніпропетровською єпархією Високопреосвященнішого Ірінея Мітрополита Дніпропетровського і Павлоградського, була утворена православна громада на честь святого праведного Іоана Кронштадського.
В 1999 р. настоятелем храма був призначений священик Ярослав Ситник. Розпочався благоустрій прихідського життя, роботи з очищення місця під будівництво храму, який розташовується на території колишньої крамниці, що ушкоджено пожежею. Ця будівля надана громаді приватним підприємцем Бочмагою Тимофієм Степановичем.
5 серпня 1999 р. проведено перший молебен біля уцілілої стіни будівля, перед іконою праведника Іоана Кронштадського. Кожен ранок починався з акафісту святому Іоану Кронштадському і далі продовжувався робочий день. Працювали в основному прихожани з навколишніх будинків.
1 листопада цього ж року була проведена перша літургія в частково вцілілій і добудованій одній кімнаті майбутнього храму.
Два роки йшли роботи з підготовки місця і саме будівництсво будівлі. Багато було зроблено руками прихожан із любові до загальноросійського пастиря, багато зроблено пожерт коштами та будматеріалами. Одна з прихожанок, дізнавшись, що будується храм Іоана Кронштадського, пожертвувала будматеріали, що готувала для будівництва свого заміського будинка.
Під час проведення рабіт з розчищення майданчика поруч проїздив бульдозер і, коли працівники звернулись по допомогу, тракторист відповів, що дуже поспішає, тому що в цей час в лікарні його дружині роблять складну операцію. Але, заради такого випадку, погодився допомогти. Трактором розгребли сміття на майданчику, а настоятель та вільні від праці люди читали акафіст святому праведному Іоану Кронштадському про здравіє болящої. Згодом всі дізналися, що операція в далекій лікарні відбулась з успіхом. Лікар, що оперував, згодом сказав: «Я не очикував, але оперувати мені було дуже легко і хвора на подив швидко одужала». Зараз подружжя є прихожанами храму.
2 січня 2001 р., в день престольного свята, вудбулось перше архієрейське богослужіння. Владиці допомогав секретар Єпархіального управління протоієрей Валентин Цешковський, священослужителі з сусідніх приходів і міста Павлограда. Владика Іріней високо оцінив працю благочестивих прихожан і благодійників храму. Бочмага Тимофій Степанович і Тарасенко Микола Іванович отримали пам'ятні грамоти з благословінням Владики Ірінея. Настоятель храму за старанну працю з будівництва храму возведений до сану протоієрея.
14 липня 2001 р. над храмом засяяли два золочені куполи з хрестами подібними до хрестів Іоановського монастиря в Санкт-Петербурзі.
25 жовтня 2001 р. закінчились будивельні роботи зі спорудження храма. 21 квітня 2002 р. в новому храмі була проведена перша літургія, а 24 травня 2002 р. мітрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іріней звершив чин освячення спорудженого храму на честь святого праведного Іоана Кронштадського.
В 2006 р., до свята Трійці встановлено нову різбляну Царську браму, яка захоплює красю і неповторністю. На престолі з'явилась нова даросховниця, привезена з Санкт-Петербургу. За допомогою благочинника були придбані нові відлиті дзвони. В 2010 р. були встановлені нові золочені оклади престолі і жертовника. У подальшому планується благоустрій території навколо храму та відбувається підготовка приміщення храму для розпису.
Щороку 2 січня, в день престольного свята, храм відвідує Владика Іріней. Святкове богослужіння відбувається з собором духівництва і великою кількістю вірян. 
Джерело.

Бюсти працівників Нижньодніпровських вагоноремонтних майстерень, м. Дніпропетровськ.

Пам'ятник-бюст С.М. Кірову встановлено поблизу прохідної Дніпропетровського ВРЗ (колишнього заводу ім. С.М. Кірова).