Пам'ятник кіровцям біля Дніпропетровського ВРЗ (заводу ім. С.М. Кірова).

1941 рік. Мирна праця була зіпсована війною. В перші ж дні на фронт пішло багато кіровців. Ті, що залишились на заводі, з подвійною енергією ремонтували вантажні та пасажирські вагони, готували поїзди спеціального призначення, швидко налагодили випуск оборонної продукції, зокрема, понтонів. До кінця липня було обладнано і відправлено на фронт 36 військово-санітарних поїздів. Ворог наближався до Дніпропетровська. Керівник заводу Ф.Т. Коробов наказав готувати завод до евакуації. 8 серпня в глибокий тил країни відправлено перший ешелон. А протягом двох тижнів - ще вісім. Коли фашисти вдерлись в місто, замість заводу з ремонту вагонів їх чекали голі обгорілі після бомбувань стіни цехів.

1942 рік. Барнаульський вагоноремонтний завод гостинно прийняв дніпропетровців, і вже через кілька місяців кіровці розпочали виготовлення військової продукції. Цех з виготовлення оборонної продукції збільшив обсяг виробів у порівнянні з 1941 р. в 14 разів, різко знизивши їх собівартість. Кількість запасних частин, відправлених залізницям, збільшилось на 390 %, а кількість відремонтованих колесних пар - в два рази.

1943 рік. Кінець жовтня. Місто Дніпропетровськ  щойно звільнений. Через декілька днів на ВРЗ ім. С.М. Кірова прибув військовий будбат, а згодом його змінила будівельна організація залізничників. Необхідно було відновити зруйновані будівлі. Шкода, причинена заводу, склала 43097009 рублів. Цехи практично довелось будувати з нуля. Щоб швидше відновити підприємство, кіровці використовували всі наявні можливості. Так,  електростанцію сбудували практично з уламків.

1944 рік. Планомірний ремонт вантажних вагонів завод розпочав в травні 1944 р., а пасажирських - в квітні 1945. До цього часу ще не були відновлені виробничі, складські та інші приміщення. Технічна озброєність ВРЗ була вкрай низька. Замість необхідних 940 одиниць устаткування він до кінця 1945 р. мав всього 225. В 1945 р. було відремонтовано 1350 критих вантажних і 120 пасажирських вагонів, а також виготовлено 1155 колесних пар, 154 двірних, 259 віконних рам та багато інших виробів для відновлення зруйнованих житлових будинків.
Джерело.

Пам'ятник В.Ю. Клочку в Дніпропетровську.

Встановлений в 1976 р.
Скульптор Жирадков, архітектор Крыкин.
Володимир Юрійович Клочко (1889-1918) – участник громадянської війни на Україні, один з організаторів Червоної гвардії в Єкатеринославі.
Джерело.

Братська могила в Дніпропетровську (пр-т Воронцова)
Тут в п'ятьох братських могилах поховані солдати, загиблі під час оборони Дніпропетровська в серпні - вересні 1941 р. та під час звільнення міста в вересні 1943 р. Всього поховано 151 чоловік і точно встановлено тільки прізвища 46-ти. В 1946 р. тут споруджено перштй пам'ятник, а у 1950-му встановлені обеліски і скульптура "Воїн з вінком і каскою". В 1985 р. меморіальний комплекс капитально відреставрований. На цьому кладовищі був спершу похорваний генерал-майор В.П. Каруна - командир 152-ї стрілецької дивізії, яка звільняла Дніпропетровськ.  Згодом його прах було перепохований на Меморіальному кладовищі на Жовтневому майдані.
Джерело.

Барельєф на честь курсантів Дніпропетровського артучилища, вул. Каруни, 1  

Посля війны тут була Амур-Нижньодніпровська райрада, а термін «райрада» злунав у повсякденному спілкуванні мешканців. Зараз в цій будівлі міститься Дніпропетровське відділення «Українського державного гологорозвідного інституту». Біля входу, на стіні барельєф «Тут в 1941 році стояли насмерть курсанти Дніпропетровського артучилища». Раніше цього барельєфу не було. Перед «райрадою» стояв бронзовий бюст двічи Героя Радянського Союзу льотчика А.Я. Брандиса. Сам Брандис А.Я. мешкав в селищі Старе Клочко на вулиці Знаменській. З часом бюст перенесли на проспект Правди.
Джерело.

Дніпропетровське  артилерійське училище було сформовано в серпні 1941 р. з студентів і молоді міста і одразу ж в складі 8-ї армії генерала Маліновського Р.Я. 17 діб геройськи захищало місто. В цих боях загинуло понад 100 курсантів, 10-ти участникам оборони присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Їх імена були на мармурових дошках музея училища. Після захвату міста німцями училище було виведене з бойових дій і передислоковано до Томська з профілем зенітно-кулеметного.
^.

Перейшовши від вул. Бажова озерним містком на протилежний берег парку ім. Кірова, побачите скульптуру двох ведмедів. В минулі роки розвитку парку ця скульптура прикрашала південно-західний беріг паркового озера.