Героям Лютізького плацдарму

В червні 1941 року в мирне життя нашого народу вірвалась війна. Майже одночасно з кожної хати цього мальовничого села пішли на фронт всі чоловіки призивного віку. Хто за повісткою військкомату, хто за покликом серця, добре усвідомлюючи свій святий обов'язок перед Батьківщиною: захищати свій дім, свій народ, свою землю.

Із тисячі петрівчан-фронтовиків не повернулось на рідний поріг 700, а 240 - повернулись скаліченими.

Увіковічнюючи пам'ять про своїх земляків, в жовтні 1983 року встановлено пам'ятний знак. На гранітних плитах викарбували прізвища мешканців села, що не повернулись з війни і ще 382-х воїнів, які склали свої голови у битві за наше село.

В братській могилі спочивають майже 600 воїнів, але імена їх невідомі. Раніше в селі уздовж центральної траси було 3 братські могили, над якими стояли бронзові скульптури солдата-визволителя. З метою впорядкування та догляду було вирішено перенести останки і створити одну братську могилу, де б горів вічний вогонь і проводились пам'ятні мітинги.

В нашому селі братські могили є ще на двох кладовищах. Похований в нас і Герой Радянського Союзу Захарчук Микола Максимович. Уроженець Хмельниччини, він все своє післявоєнне життя провів у Нових Петрівцях. Зірку Героя отримав за форсування річки Дніпро й визволення м. Вишгорода посмертно, оскільки вважали, що він загинув. Мати отримала похоронку, та згодом зустріла свого сина живим.

Уроженець Нових Петрівець Дмитро Пилипович Богдан теж удостоєний звання Героя посмертно. Він загинув при будівництві мосту через р. Південний Буг і похований в селі Михайлівка Вінницької області. Рідня його і нині мешкає в Нових Петрівцях.

За кілька метрів від цього меморіалу є пам'ятний камінь на честь дивізій які брали участь у визволенні нашого села. Це 180 стрілецька дивізія генерала Шмельва, 136 - генерала Пузікова, 240 - генерала Уманського, 20-та танкова бригада полковника Шутова. Всі ці частини входили до складу 38 армії генерала Москаленка 1-го Українського фронту, яким командував генерал армії М.Ф. Ватутін.

У школі №2, що неподалік від пам'ятного каменю, у листопаді 1943 року г-л Москаленко провів нараду перед наступом на Київ. Тоді були присутні члени штабу З 8-ї армії та член військової ради 1-го Українського фронту М.С. Хрущов. Школа була повністю зруйнована за часи боїв, але була відновлена у повоєнний час і працює досі.

Источник текста