Суворовське джерело або «Руда криниця»
Неподалік від Харкова, на березі річки Сіверський Донець є таке село Мохнач, де знаходиться святе, так зване, Суворовське джерело або "Руда криниця". Вода сильно насичена залізом і кажуть, що допомагає людям з поганим зором. Біля джерела облаштована купіль, вода в якій +8^о С. Кожен повинен зануритися або облитися у святій водичці.

Є легенда...
Нібито колись тут проходив Суворов. Воїни його захворіли кон'юнктивітом. Знайшовши джерело, змучені хворобою люди почали промивати очі водою, і вилікувалися.
Відповідно до деяких джерел це нічого спільного не має з історією і що Суворов не бував у цих місцях. Може воно й так, хоча Суворов міг бувати тут по дорозі на Дон для придушення Пугачевського повстання. А може просто це був не Суворов, а "суворовці" вирішуйте у що вірити самі ...

Джерело

У зоопарку живуть лань, лама, осел, козуля, козел. Це маленький звіриний куточок на території літнього кафе. Можна посидіти попити напоїв з поп-корном та дітям поспілкуватися з тваринами. Доступ вільний круглий рік і безкоштовний.

Дніпропетровський акваріум - це справжній живий музей прісноводної флори і фауни. Це і місце цікавих екскурсій, і практична база для фахівців-іхтіологів. Знаходиться він на Монастирському острові.

Дніпропетровський акваріум був відкритий в 1986 році і знаходиться у володіннях Дніпропетровського Національного Університету. В акваріумі, крім екскурсій, також проходять практичні заняття студентів - іхтіологів.

У стінах залу влаштовані 20 акваріумів обсягом 20 кубічних метрів. У центральній частині залу коштує каркасний акваріум «тунельного типу» ємністю 100 тисяч літрів.

У Дніпропетровського акваріумі живуть рибки Центральної і Південної Америки, Африки, Південно-Східної Азії, Індонезії, а також Дніпровського басейну. І ще на виставці можна побачити акліматизованих і гібридних риб, вирощених в рибних господарствах Дніпропетровської області. Багато видів риб - велика рідкість, особливо ті, які в умовах акваріума не розлучалися: соми-перевертні, боціі-клоуни, скляні сомики, пара китайських аух, пантодони, та ін Нещодавно в акваріумі з'явилися нові мешканці - японські кольорові коропи Коі. Коі були виведені в Японії приблизно в 19 столітті. Зміст Коі (у перекладі з японської - короп) - популярне заняття в багатьох країнах світу. Деякі екземпляри виростають до 130 сантиметрів в довжину і живуть більш 40 років.

Источник

21 грудня 1932 р. – у м. Дніпропетровську відкрито Мерефо-Херсонський міст (№ 4) через Дніпро.

Мерефо-Херсонський міст через Дніпро починали будувати в Катеринославі, а завершили в Дніпропетровську. Це другий за часом спорудження міст у межах сучасного мегаполіса. Залізобетонне мереживо Мерефо-Херсонського мосту, як наочний символ індустріалізації першої половини XX століття в житті міста та регіону.

Ще перед революцією 1917 р. було ухвалене рішення побудувати в межах Катеринослава ще один залізничний міст. Проект його розробили й розпочали будівництво у 1912 - 1914 рр. Встигли встановити 22 опори металевого моста, який спроектував академік Г.П. Передерій. На заваді подальшому будівництву мосту стала Перша Світова війна. Після неї розпочалася довга черга революційних трансформацій, і така велика справа, як будівництво залізобетонного мосту, була відкладена у «довгий ящик». Незважаючи на те, що до 1916 р. всі опори мосту були встановлені, виготовлення й установку прольотних споруд так і не встигли зробити. Вдруге рішення про будівництво мосту, використовуючи здобутки попередників, ухвалили тільки у 1929 р. Тоді знадобилося з'єднати з лівобережжям нещодавно відкриту для руху залізничну ділянку Лоцманська - Апостолове. Був проведений всесоюзний конкурс на будівництво мосту. Будували міст для Мерефо-Херсонської залізниці (звідси і назва). Другий раз до будівництва раніше законсервованого мосту приступили в 1930 р. та за іншим проектом. Автором нового проекту моста став М. М. Колоколов. Він запропонував вперше в історії мостобудування застосувати монолітний залізобетон. Головним інженером будівництва був М. О. Кісня, відомий інженер, нагороджений орденом Червоної Зірки за досягнення в технічному керівництві спорудженням залізничних мостів. При будівництві використали опори, поставлені напередодні Першої Світової війни і революції. Як і всі основні об'єкти того часу, будували міст надшвидкими «ударними» темпами. Перед робітниками було поставлене завдання здати міст достроково. Тому 35 залізобетонних арок і обидва металеві прольоти по 52 метра кожний спорудили усього за сім місяців.

24 жовтня 1932 р. у 15:30 був покладений останній кубометр бетону. Роботи з будівництва й випробування мосту продовжувалися всього рік і чотири місяці. Дійсно унікальний міст через Дніпро був зданий в експлуатацію 21 грудня 1932 р. Його загальна довжина склала 1610 метрів (ширина Дніпра в цьому місці - 1250 метрів). Одночасно завершили прокладку спеціального тунелю в Тунельній балці (звідси походить її назва) і підвели нові залізничні колії.
Під час Великої Вітчизняної війни Мерефо-Херсонський міст зазнав суттєвих руйнувань.

Проект відновлення мосту розробив колектив інституту «Дніпродіпротранс» під керівництвом Е. Г Тетерука. Відновлення мосту коштувало близько 50 млн. карбованців і 30000 кубометрів високоякісного бетону. За удосконалювання технології будівництва Мерефо-Херсонського мосту Н. М. Молоканов одержав Сталінську премію.

Цікаво, що після Великої Вітчизняної війни міст відновили зі значними змінами зовнішнього вигляду. Проте на цей раз обриси споруди тільки покращилися - прибрали два металевих прольоти, що загалом зробило силует мосту більш гармонійним і легким. Цим самим вигляд мосту був максимально наближений до авторського замислу. Адже сам головний архітектор М. М. Колоколов ще у 1932 р. визнавав наявність двох металевих прольотів вимушеною мірою: «присутність двох металевих прольотів у величезному залізобетонному мості зовні не особливо приємна».

Мерефо-Херсонський міст серйозно поліпшив стан залізничного сполучення по обох берегах Дніпра. Колись він був другим - зараз один із п’яти мостів в межах Дніпропетровська. Мерефо-Херсонський міст став візуально й історично значимим символом і визначною пам'яткою «столиці Придніпров'я», що поєднує в собі художню виразність та унікальні технічні якості. Головне достоїнство цієї унікальної споруди - залізобетонний гігант залишає враження легкого мережива, простягнутого над Дніпром. Легке мереживо моста, його аркові залізобетонні прольоти «легкої і сміливої конструкції», що відбиваються у воді над Дніпром, завершили чудову дніпровську панораму і зробили міст одним із самих пізнаваних символів Дніпропетровська. Це пам'ятник інженерної архітектури національного значення.

Максим КАВУН
За матеріалами "Моє Придніпров'я", Дніпропетровськ, 2006

http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=171

wikimapia.org