На цьому місці в 1941-1943 рр. фашистськими загарбниками були розстріляні 30000 радянських військовополонених.

Джерело.

Перед входом до стадіону «Метеор» з боку вул. Макарова є незвичайний пам'ятник: планета, палаюча в вигняних вихорах. Що за апокаліптичний образ? Може, автори пам'ятника намагались нас застерегти від жахітть ядерної війни?
Загадку допомогли розгадати ветерани "Південмашу". До 1966 р. був збудований новий стадіон «Метеор», і легендарний директор ПМЗ Олександр Максимович Макаров запропонував: «А давайте прикрасимо вхід до стадіону яскравим зображенням летячого метеора!». Ідею втілили в життя. І, за наявною інформацією, пам'ятників метеору немає більш ніде в світі!

ГАЗ-51 - радянський вантажний автомобіль вантажопідйомністю 2,5 т; найбільш масова вантажна модель 1950-1970-х рр. Перші дослідні зразки з індексом ГАЗ-11-51 виготовлені перед Великою Вітчизняною війною, серійне виробництво розгонуто з 1946 р. В 1955 р. налагоджено виробництво модернізованого ГАЗ-51А, який виготовляли до 1975 р. Всьго втготовлено 3480000 екземплярів усіх модифікацій.
Джерело.

Пам'ятник 20000 мирним мешканцям, розстріляним в роки німецької окупації 1941-43 рр.

Знаходиться на перехресті вулиць Енергетична і Янгеля. Текст на пам'ятнику (російською): "Місце розстрілу 20 тисяч мирних мешканців в період тимчасової німецько-фашистської окупації вересень 1943 року".

Пам'ятник М.К. Янгелю в Дніпропетровську

Пам'ятник встановлений на розі вулиць Литовська і Янгеля. Скульптор Чеканев К.І., архітектор Нескоромний І.І.

Янгель Михайло Кузьмич  (1911-1971) - радянський науковець, конструктор в галузі ракетно-космічної техніки, академік АН СРСР, двічи Герой Соціалістичної Праці.
иДжерело.

Могила Льва Володимировича Пісаржевського

Обеліск з барельєфним портретом. Споруджений в 1941 р. Скульптор М.Г. Манизін.
Парк ім. Л.В. Пісаржевського - між проспектом ім. Кірова і вул. Героїв Сталінграда.

Багато дніпропетровців, переходячи з "Розвилки" до універмагу "Славутич" на проспект Кірова, здивуються, дізнавшись, що цей квартал зелених насаджень офіційно зветься "Парк ім. Л.В. Пісаржевського" (як і тролейбусна зупинка, відома як "Розвилка"). А широка алея проходитт на місці надмогиль Нового єврейського кладовища, заснованого на початку ХХ ст. Єврейська громада Єкатеринослава завжди відігравала помітну роль в житті міста. Згідно споминів старожілів, ще після Великої Вітчизняної війні, на початку 1950-х рр., тут зберігались ще залишки мавзолеїв та склепів, значних розмырыв памёятники. Згодом все це зникло…
Чому ж "Парк ім. Л.В. Пісаржевського"? В глибины парку чорніє великий обеліск, встановлений на могилы відомого вченого, академіка Льва Володимировича Пісаржевського. Поміж іншим, автор цього надмогильного пам'ятника - скульптор М.Г. Манізер, один з "класиків" сталінскої доби, автор пам'ятників Т.Г. Шевченку на Тарасовій горі і в Києві біля Університету.

Лев Володимирович Пісаржевський (1874-1938) - відомий науковець-хімік. Приїхавши до Єкатеринослава, спочатку очолив кафедру в Горному інституті, потім був ректором цього інституту, організував Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (ніні університет) і научково-дослідний інститут фізичної хімії. В 1916 р. він організував Курси медсестер, які згодом стали Вищіми жіночими курсами, а з 1918 р. - Дніпропетровським національним університетом.

Помер Пісаржевський в 1938 р. Після війни, коли було вирішено знести Нове єврейське кладовище, прах академіка не стали турбувати і залишили в новоутвореному парку, який назвали його ж ім'ям. Є свідчення, що в цьому ж місці в часи Великої Вітчизняної війни відбувались розстріли мирних мешканців, про що нагадує невелика стела в парку. Місцева преса в часи перебудови повідомляла, що до цього тут розстрілювали і жертв сталінських репресій. Детальні дослідження цього питання поки не публікувались. Але місцеві мешканці зтверджують, що сусідні з парком будинки і гаражі по вул. Героїв Сталінграда також здудовані "на кістках", і що під час будівельних робіт продовжують знаходити колишні поховання…
Джерело.

Пам'ятна стела на місці розстрілу мирних мешканців 13-14 жовтня 1941 р. в Дніпропетровську

Під час Великої Вітчизняної війни відбувались розстріли мирних мешканців. В парку імені Пісаржевського споруджена невеличка стела, як пам'ять про розстріляних 13-14 жовтня 1941 р. 11000 мирних мешканців. 
Джерело.

Пам'ятник жертвам Голодомору в Дніпропетровську (парк ім. Пісаржевського)

В листопаді 2008 р. в парку імені Пісаржевського споруджено пам'ятник жертвам Голодомору. Автори пам'ятника: скульптор Олександр Зобенко і архітектор Ігор Богданов. Джерело.

Меморіальний комплекс «Мацева» в Дніпропетровську.

Красносельський Олександр Леонтійович (1877–1944) - видатний російський і радянський архітектор, талановитий художник, поет. Зробив значний внесок в формування архітектурного вигляду Єкатеринослава-Дніпропетровська. Всього при житті Олександр Красносельський створив понад 200 проектів, понад 30 з них - в Дніпропетровську.

З  1912 р. Красносельський Олександр Леонтійович постійно працював в Єкатеринославі–Дніпропетровську:
- спочатку на посаді інженера з благоустрою міста, потім архітектором в управлінні Держконтроля;
- 1913-1918 рр. - Єкатеринославський міський інженер з впорядкування мостових;
- 1915-1918 рр. - виконував обов'язки 2-го міського архітектора Єкатеринослава;
- 1922-1929 рр. – губернський і окружний архітектор;
- з 1930 р. - керував «Дніпропроектом».
Олександр Леонтійович Красносельський створив 30 будівель для Дніпропетровська. Всі вцілілі споруди занесено в державний реєстр охорони памятників архітектури.
Ось деякі з них, найвідоміші: Палац Ілліча на пр-ті Калініна (1938), колишній тубдиспансер, а нині - банк на вул. Рогальова (1913), анатомічний корпус медінституту біля Севастопольського парку (1916), будинок по вул. Мечникова, 3, готель «Асторія» (1913), будывлы по вулицям Сєрова, 13, Комсомольській, 12-А (до революції) і ще десятки споруд на проспекті Пушкіна, вулиці Ворошилова, Жовтневому майдані, вул. Гоголя…
Його рук справа - авторське реставрування (після громадінської війни) будівлі Держбанку на розі вул. Леніна і пр-ту К. Маркса, перебудова Комерційного училища під облвиконком (1935-1936).
Архітектор працював над зміцненням балок і будівництвом мостових Запорізького шосе, спроектував занедбаний нині Будинок Прицкера з аптекою на пр-ті Калініна, реконструював самий старий корпус університета, проектував будівлю Універмагу (1937) і «Дитячого світу» (1939). І ще до багатьох інших культових будівель в Дніпропетровську, що не дійшли до наших часів через війну й бурхливу господарську діяльність нової влади, він доклав свою руку.
Олександр Леонтійович був не аби якою особистістю, талановитою в багатьох галузях життя, мав сильний характер. Він писал вірші: «Але без боротьби, без бою славетного немає сенсу сильному в житті…» – строка зі збірки віршів, в якій Красносельський часто публікувався до революції.
Він володів іноземними мовами. Відмінно малював аквареллю і маслом. Дуже любив музику, гарно грав на фортепіано, писав музичні твори для духового оркестру, співав. Захоплювався історією, літературою. Зібрав багату колекцію антикваріату, в якій були рідкі книги, цінні картині, вироби видатних парцелянових заводів.
Прожив Олександр Леонтійович 67 років – з 1877-го по 19 березня 1944 р. Після навчання в Рижському політехнічному інституті, отримав фах інженера-архітектора, шість років пропрацював в Бесарабії.
Красносельський залишив в своїх нотатках дуже наочну для розуміння його характера і світогляду думку: «Мої прагнення зводяться до сумлінного виконання обов'язку перед Батьківщиною, до ревнісної турботи про те, щоб мої здійснені в  натурі проекти прокидали в народі добрі думки, радість і відчуття приблизно такого почуття, яке буває, дивлячись на бадьоро зростаючу молодість або вдихаючи повітря, або слухаючи улюблену музику у виконанні оркестра під орудою гарного дирижера».
Останні роки життя Олександр Леонтійович часто хворав. Він доручив дружині: «Коли мене не стане, все цінне передай академії і місту. Все повинно залишитись людям». Дружина – Фаїна Олександрівна Рогожина-Красносельська - виконала заповіт чоловіка. Цінна бібліотека була передана в Українську академію архітектури, а в історичний музей міста перейшла цінніша колекція парцелянових виробів.
Вдячні містяни до 100-річчя з дня народження архітектора на будинку, де він мешкав по вул. Короленка, 14, встановили меморіальну дошку з барельєфним зображенням портрета. А в 1982 р. на могилі Красносельського встановлено гранітний пам'ятник – колона з портретом архітектора, оповита металевою бронзовою стрічкою. Автор пам'ятника – архітектор Амосов, автор портрета – скульптор В. Музико.
Джерела 1, 2. Детальніша біографія тут.