Пам'ятник Григоровичу Віктор Іванович

Перед Машинобудівним коледжем Кіровоградського національного технічного університету установлен пам'ятник визначному українському вченому Вікторові Григоровичу — один з найстаріших у місті. Його автор — відомий скульптор Борис Едуарс виготовив погруддя у 1892 році.

Кіровоградський національний технічний університет

2009 рік став ювілейним для Кіровоградського національного технічного університету. Йому виповнилося 80 років.

Історія нашого університету бере свій початок з квітня 1929 року, коли в м. Зінов'євськ, в умовах прискореної індустріалізації країни, було створено вечірній робітничий індустріальний інститут сільськогосподарського машинобудування. Інститут розташувався у приміщенні колишнього земського реального училища. Зараз там - технікум Кіровоградського національного технічного університету.
 

Приміщення колишнього земського реального училища, де розташовувався Зінов'євський вечірній робітничий інститут сільськогосподарського машинобудування.

Директором новоствореного інституту було призначено Сергія Гнатовича Воробйова. інститут готував інженерні кадри для виробництва сільськогосподарських машин із спеціальностей "ливарна справа", "ковальсько-штампувальне виробництво", "обробка дерева" та "механічна обробка". На 1 грудня 1930 року в інституті навчалося 212 студентів. Ще 246 слухачів готувалися на робітничому факультеті. Навчальний процес забезпечували 30 викладачів, серед яких було 3 професори (С.Г. Воробйов, П.А. ільяшевич, Д.А.Толчинський) та 18 доцентів. Інститут започаткував підготовку аспірантів.

30 грудня 1930 року відбувся перший випуск інженерів, які навчалися за скороченою програмою з урахуванням попередньої підготовки у технікумах. Двадцять одному випускникові було присвоєно кваліфікацію інженера-механіка.

Інститут проіснував недовго. 26 лютого 1933 року Народний комісаріат важкої промисловості СРСР видав наказ про його ліквідацію. Вже на той час вуз підготував близько 350 фахівців. Серед його випускників були В.І. Даниленко - директор технікуму сільськогосподарського машинобудування, перший директор Кіровоградського вечірнього відділення Харківського політехнічного інституту, Я.П. Крючков - директор заводу "Червона Зірка", М.Д. Карманов - директор заводу тракторних гідроагрегатів та багато інших визначних господарників.

Значну частину студентів ліквідованого інституту було переведено до організованого технікуму сільськогосподарського машинобудування, який на сьогодні є структурним підрозділом Кіровоградського національного технічного університету.

Інтенсивний розвиток сільськогосподарського машинобудування у післявоєнні роки продиктував потребу відновлення підготовки інженерних кадрів у нашому місті. Неодноразово подавалися клопотання до ЦК КПРС та Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР про необхідність відкриття у Кіровограді вищого навчального закладу, зорієнтованого на сільськогосподарське машинобудування.

В травні 1956 року, згідно з наказом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР, на базі Кіровоградського технікуму сільськогосподарського машинобудування було організовано вечірнє відділення Харківського політехнічного інституту. З розвитком матеріальної бази та створенням кваліфікованого науково-педагогічного колективу у 1962 році відбулася реорганізація Кіровоградського вечірнього відділення у філіал Харківського політехнічного інституту з організацією підготовки спеціалістів за денною та вечірньою формами навчання.

Обласні та міські партійні та радянські органи, промислові підприємства всіляко сприяли становленню навчального закладу. В результаті проведеної організаційної роботи 9 червня 1967 року за наказом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти України було створено Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування, який за роки свого існування підготував для народного господарства близько 30 тисяч фахівців. Серед випускників Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування відомі керівники і організатори виробництва, державні діячі, розробники нової техніки, винахідники, визнані вчені. Сьогодні більша частина викладачів Кіровоградського національного технічного університету - це випускники Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування. Вони справді палкі патріоти свого навчального закладу.

Останніми роками в умовах економічної кризи колектив нашого вузу ефективно працював над питаннями розгортання нових напрямків підготовки фахівців, впровадження нових навчальних технологій, комп'ютеризації навчального процесу, підготовки власних науково-педагогічних кадрів. Все це сприяло тому, що інститут досяг найвищого ІV рівня акредитації освітньої діяльності.

Результатом плідної роботи колективу Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування стала Постанова Кабінету Міністрів України за № 1972 від 14.12.1998 року про реорганізацію нашого навчального закладу у Кіровоградський державний технічний університет.

Ураховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів Кіровоградського державного технічного університету, його вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, Президент України Л.Д. Кучма своїм Указом від 5 березня 2004 року надав університету статус національного.

Не можна не назвати тих керівників, які крок за кроком вели колектив навчального закладу до рівня університету. Це В.І. Даниленко, О.І. Баулін, В.М. Пестунов, В.О. Степанов, Г.Р.Носов, В.Р. Кучеренко, В.О. Кондратець, М.І. Черновол.

Сьогодні наш університет - потужний навчально-виховний і науковий центр України. Він має добре розвинені зв'язки з машинобудівними заводами та об'єднаннями України, підприємствами агропромислового комплексу, транспорту, будівництва, електропостачання, фінансово - банківськими установами та приватними фірмами, для яких готує фахівців. Це його випускники визначатимуть образ України у майбутньому.

Університет має широкі міжнародні зв'язки з навчальними закладами та науковими центрами Росії, Болгарії, Швейцарії, Чехії, Бельгії, Куби, Франції, Англії, Німеччини та ін. До навчального процесу залучаються представники Корпусу миру США. Зараз в університеті навчається 95 студентів з 14 країн далекого зарубіжжя, а за період його існування підготовлено понад 550 спеціалістів для 65 країн світу.

Крім освітньо - професійної діяльності, університет виконує функції науково - методичного центру з питань сільськогосподарського машинобудування, електроенергетики, екології, автоматики, економіки та ін. Як єдиний у регіоні вищий навчальний заклад, що забезпечує кадрами промисловість і сільське господарство, університет виконує і координує наукові дослідження в межах регіону, здійснює оперативну перепідготовку фахівців за необхідними напрямками.

Источник текста

Воїнам-інтернаціоналістам (всіх поколінь Кіровоградщини)

Багатофігурний монументальний пам'ятник Воїнам-інтернаціоналістам всіх поколінь Кіровоградщини був встановлений 1995 року у сквері Молодіжний на набережній Інгулу між вулицями Карла Маркса і Пашутинською. Автори — архітектори А. Смуріков, А. Оболенський; скульптори І. Банін, О. Реблін.

Матеріал з Вікіпедії

Площа Богдана Хмельницького (Кіровоград)

Площа Богдана Хмельницького — площа в місті Кіровограді, названа на честь українського гетьмана Богдана Хмельницького.

Площа Богдана Хмельницького — другий за значимістю майдан міста. Вона розташована в Ленінському районі Кіровограда. Міститься між вулицями Преображенською, Карла Маркса Декабристів та проспектом Винниченка. З неї виходить вулиці В'ячеслава Чорновола (раніше — Луначарського), Острівська.

Майдан, де тепер міститься площа Богдана Хмельницького, у місцині неподалік Інгула, було розбито ще в середині ХІХ століття, й названо Банною площею, бо тут знаходились міські публічні лазні (від рос. баня).

Після смерті міського голови, особистого почесного громадянина Івана Макеєва (1865 рік) Банну площу перейменували на Макеєвський бульвар.

За СРСР майдан нарекли площею Декабристів.

Після здобуття Україною незалежності (1991) зі встановленням у сквері по центру площі 1995 року пам'ятника Богданові Хмельницькому, площу було перейменовано вкотре, й вона дістала свою сучасну назву — площа Богдана Хмельницького.

Площа Богдана Хмельницького має важливе транспортне значення, традиційно тут розташовані зупинки численних маршрутних таксі, зокрема кінцеві, та автобусів, а до осені 2009 року — тролейбусна зупинка «Площа Богдана Хмельницького».

• тролейбус: №№ 2, 5, в тому числі кінцева зупинка маршруту № 2.

У центрі майдану влаштований невеликий сквер, у середині якого 1995 року було встановлено пам'ятник Богданові Хмельницькому (ск. А. Гончарук, О. Гончар, М. Вронський, арх. А. Губенко), що й стало, власне, архітектурним завершенням оформлення майдану.

Матеріал з Вікіпедії

Храм Святого Володимира Великого (Покрова Пресвятої Богородиці)

Храм Святого Володимира Великого був закладений у 1795 році у Єлісаветграді. Це один із найстаріших кіровоградських храмів, якій зберігся до сьогодні. Він був побудований як храм Покрова Пресвятої Богородиці. За свою історію він пережив і духовне піднесення і спустошення у роки радянської влади, коли були знищені всі ознаки культової споруди. Лише у серпні 1996 році розпочалося відродження храму, коли його було передано громаді Української Автокефальної Православної Церкви.

На сьогодні Храм Святого Володимира Великого потребує реставрації. За підрахунками спеціалістів, що виконувалися минулої осені на його відновлення потрібно від 2,5 до 3 мільйонів гривень. Але зараз грошей вистачає тільки на дренажну систему, щоб храм не підтоплювало. Тільки в цьому році міська влада звернула увагу на проблеми храму. Була виділена певна сума на реставраційні роботи. «Звичайно сума мізерна, порівняно з тою, що потрібна, щоб відродити цю духовну святиню, але я вдячний за розуміння, бо зараз дуже сутужно знайти меценатів і спонсорів які б допомогли зробити повну реставрацію храму», - зазначив настоятель храму Йосип Дрекало.

До речі, восени, коли роботи по укріпленню фундаменту тільки починалися, на території храму було знайдено склеп. За припущенням отця Йосипа, це поховання одного з колишніх настоятелів цього храму. «Наскільки до мене дійшли чутки, захоронення було не єдине. На даному етапі склеп він залишається відкритим. Навесні, коли ми знов розпочнемо земельні роботи, якщо інші захоронення існують, ми обов'язково їх знайдемо. – розповідає отець Йосип. - Храм був побудований єдиновірською громадою, старообрядцями. Як мені відомо в Кіровограді є владика Саватій, що об'єднує громаду тепер. Я буду мати з ним розмову з приводу цих захоронень. Можливо ми впорядкуємо могили біля храму, або ж передамо йому для захоронення в іншому місці».

Источник текста